У суботу, 8 липня 2019, на турнірі пам’яті корифея українського коментаторського цеху Бориса Ланевського грали півфінальні матчі. Ось така звичайна описова фраза, але скільки за нею є емоцій: для когось радісних, для когось смутних. Направду, п’ятий ігровий день Кубка Ланевського видався для юних футболістів, їхніх тренерів та вболівальників достатньо цікавим.
Втім головним результатом є визначені фіналісти. І не лишень в основному турнірі. Тепер ми знаємо, що за головний трофей турніру змагатимуть «Фенікс» і ДЮСШ Валки; за Кубок «Золотої середини» битимуться «супергерої» з П’ятихаток (ДЮСШ ХФТІ) та ДЮСШ Богодухів; ну, а в Кубку Надії інтрига також закручена – все вирішуватиметься в матчі 3-го туру між ЦПТО-3 і ДЮСШ-7-2 наступної суботи.
Але про все по порядку…
ЗАКУСКА
Коментуючи цей ігровий день, наші медійники використовували у формі репортажів кулінарні асоціації. Тому продовжимо цей образний ряд і тут – вже у текстовій версії. Отже, на закуску цього ігрового дня був матч 2-го туру Кубку Надії між командами «Колос» (Сніжків) і другим складом ДЮСШ-7.
До слова, цей матч сподобався. І сподобався, можливо, десь трохи більше, ніж деякі півфінали, яким ця гра передувала. Якимись свіжими і натхненними виглядали юні гравці обох команд. Можливо емоції попереднього вечора, коли Національна Збірна України на Львів-Арені просто «знищила» сербів в матчі кваліфікації до ЄВРО-2020, були зранку суботи ще дуже свіжими й підсвідомо змушували учасників Кубка Надії грати чимдужче яскраво. Так чи не так, але перший матч ігрового дня був найрезультативнішим. Команди на двох забили 10 м’ячів і продемонстрували гарні статистичні показники як з ударів взагалі, так і ударів в створ воріт зокрема (28-23 та 22-16 відповідно).
Але потрібно зауважити ось на чому. ДЮСШ-7 традиційно долучила на цю гру свого другого складу кількох гравців основи. Грав в цій грі й Моргунов – кращий бомбардир турніру. Володимир Лазарєв також традиційно допомагав ДЮСШ-7-2. І попри такий бойовий склад виграти цю гру вдалося підопічним Сергія Точки («Колос»). Ми підсвідомо записали собі до фаворитів Кубка Надії саме другу команду «сімки», але вочевидь яро проти такого розкладу були футболісти зі Сніжкова. Яскрава гра Максима Мерлая, який оформив в цій грі хет-трик, та і загалом всієї команди «Колос», дозволила здобути сніжківцям «вікторію», що само по собі накрутило інтригу в Кубку Надії до межі.
СТРАВИ ПЕРШІ
Не краща гра обох команд
Першим півфіналом турніру «Золотої середини» було протистояння ДЮСШ Богодухів і другої команди «Фенікса». Обидві команди отримали достатньо компліментів на свою адресу під час групового турніру. Обидві драматично програли чвертьфінальні матчі і обидві мали здорові амбіції щодо здобуття Кубка «Золотої середини». Проте, півфінал не став кращим матчем ані для Богодухова, ані для команди «Фенікс-2».
Суб’єктивно здалося, що на полі було більше боротьби і менше футболу. Можливо це кинулося в очі через те, що ми вже бачили, як обидві команди вміють грати в комбінаційний футбол. Власне, комбінації були і цьому матчі – якось же вдалося підопічним Юрія Ващенко й Андрія Луценко наколотити на двох 8 м’ячів – але якогось такого повновісного завзяття, що притаманне обом командам, не відчувалося.
Цікаво склався цей матч для гравця Богодухова Євгена Остахова. Спочатку Женя вже в дебюті зустрічі зрізав м’яч у власні ворота, але потім цілий матч грав з подвоєним бажанням і, в-решті-решт, реабілітувався на 45-й хвилині, забивши важливий гол.
Щодо «дублерів» «Фенікса», відмітимо, що на цей матч «легіонерів» з основи заявлено, фактично, не було. Очевидно тренерський штаб «крилатих» вирішив не ризикувати й поберегти основних виконавців для головного півфіналу цього дня проти ДЮСШ-7. Але й без них вихованці Юрія Ващенка спробували було нав’язати свою волю суперникам, що їм певною мірою вдалося. «Фенікс-2» по ходу першого тайм вів в рахунку 3:1, і, зрештою, виграв першу половину гри, щоправда, пропустивши «гол в роздягальню» від Олександра Ніколенка.
А далі футболістам «Фенікса» «не хватило силёнок» – і це вже не ми, а коуч Ващенко говорить, а ми з цим лише погоджуємося. Дійсно, Богодухів вміє терпіти, вміє чекати на свої шанси. Однією з чеснот хлопців Андрія Луценка є витривалість. Здається, саме це і зіграло, в-решті-решт, вирішальну роль. Адже за рахунку 3:3 «Феніксу» вже не вдалося нав’язати ДЮСШ Богодухів власної гри, і як «крилаті» не билися, а перемогу святкували богодухівці.
«Супергерої» пробиваються до малого фіналу турніру
Нарешті ми розгадали тайну написів на футболках команди ДЮСШ ХФТІ. Тепер ми знаємо, чому, буцімто, не зовсім схожі на прототипів з популярних кіновсесвітів молоді футболісти грають в такій формі. Нагадаємо, що на формі гравців спортивної школи фізико-технічного інституту замість прізвищ гравців нанесені імена знаменитих кіношних супергероїв. Як нам розповів наставник команди ХФТІ Василь Сухомлінов, ця форма дісталася гравцям «у подарунок» від друзів з команди «Клас-3». В тій команді наносили імена супергероїв, зважаючи на певну зовнішню схожість. Але хлопцям з «Клас-3» форма не підійшла за розмірами і довелось дарувати комплекти з супергероями друзям. Ось так все просто, виявляється.
Ну а щодо самої гри, то тут також все було просто. На гру команди ДЮСШ-13 вплинув один вагомий фактор. Адже нині вже літо – пора дитячих канікул. Відповідно, багато хто, вже дістався «до бабусі», чи порається на дачі, чи відпочиває на морі разом зі своїми родичами чи друзями. Чим далі в глиб літа, тим дітей в Харкові буде все менше, а разом с тим юних футболістів також. От і довелося Сергію Головку грати в півфіналі Кубка «Золотої середини» дуже вже скороченим складом. Не брав участь в грі і лідер ДЮСШ-13 Микита Дементьєв.
Цією ситуацією вдало скористалися гравці ХФТІ. «Фізики» використовували свої переваги, зокрема фізичні. Наприклад, в зрості, використовуючи елемент великого футболу в грі нагорі.
Окремо відзначимо гол представника ДЮСШ-13 Микити Безлєпкіна. Красивий, індивідуально майстерний вийшов результативний удар у Микити. Увімкніть 13-ту хвилину матчу ДЮСШ ХФТІ – ДЮСШ-13 – не пошкодуєте!
Отже, «супергерої» пробиваються до фіналу «Золотої середини», де їх чекає серйозний суперник – ДЮСШ Богодухів. Виглядає так, що за гравецькими якостями та рівністю складу фаворитом малого фіналу є Богодухів. Проте, у складі команди ХФТІ також є фізично розвинуті, добре навчені виконавці: зокрема Артем Гугля, Кузьменко, Золотар… Зрештою, буле цікаво.
ОСНОВНА СТРАВА
«Сокіл» пролітає…
Жереб так розпорядився, що Валкам в півфіналі основного турніру Кубка Ланевського мала протистояти команда, що вважалася одним з фаворитів цьогорічного розіграшу – «Сокіл». Зустріч обіцяла бути нелегкою. Власне вона такою й вийшла. Щоправда, ще перед грою багато хто помітив, що до перебігу подій втрутиться один важливий фактор. Кирило Бех не зміг взяти участь у півфінальній грі. Він прийшов на гру, підтримати своїх партнерів, але не більше. Кирило зламав руку, і перебував на грі із загіпсованою кінцівкою.
Звісно, Костянтин Лисконог у післяматчевому інтерв’ю скаже про те, що «отряд не помітив втрати бійця», мовляв є кому грати і гравців було достатньо. Але нам Кирила Беха не вистачало. Не вистачало його бачення поля, його вміння притримати м’яч і віддати оригінальну передачу на загострення, його, в-решті-решт, лідерських якостей і індивідуальної майстерності. Згадайте, минулої суботи його вклад в перемогу «Соколу» над Богодуховом важко переоцінити.
Всіх цих достоїнств не вистачило «Соколу» в обличчі Кирила Беха. А партнери не змогли повноцінно компенсувати відсутність лідера. Як не намагалися Ерматов чи будь-хто інший. Проте, «Сокіл» грізний птах і без Беха. А тому ми зовсім не знецінюємо вартість цієї перемоги для ДЮСШ Валки. В команді Віктора Детюка є свої лідери і вони підійшли до гри в прекрасному стані. Власне здається, що коли в тебе є такий гравець в полі як Роман Коверя, а у воротах стоїть Анатолій Наку – ти спокійно можеш ставити в завдання потрапляти до фіналу будь-яких змагань. Власне важливі й інші гравці ДЮСШ Валки. Вони виконують великий обсяг роботи, проте дійсно красиво грають ці двоє, Коверя й Наку, кожен на своїй позиції. Ну, а забитий Наку м’яч, такий собі «від воріт до воріт», це вже знущання. Зрештою, Валки абсолютно заслужено виходять до фіналу цьогорічного Кубка Ланевського. До слова, роблять це команда Віктора Детюка вперше на нашому турнірі.
При рівній грі, сильніший все ж таки «Фенікс»
Пару ДЮСШ Валки у головному матчі цьогорічного розіграшу Кубка Ланевського складе «Фенікс». Напевно це була найцікавіша й найякісніша гра п’ятого ігрового дня нашого турніру. «Фенікс» і ДЮСШ-7 подарували нам феєрію класних футбольних моментів, зігравши, власне, в те, чого ми від них і очікували – в гострий, атакувальний, комбінаційний футбол.
«Феніксу» двічі доводилося відіграватися в півфінальному поєдинку. В дебюті гри Володимир Лазарєв з ДЮСШ-7 полишив власні ворота, підійшов до центрального кола і звідти вирішив пробити по воротах свого візаві Володимира Лазеби. Голкіпер «Фенікса» нібито впорався з ударом свого колеги з ДЮСШ-7, але не зміг зафіксувати м’яч в руках, а найспритнішим на добиванні виявився Данило Шинкарев. За чотири хвилини травневий капітан «Фенікса» Болдижев (в червні капітаном «Фенікса» обрали Данила Дудіна) здійснює індивідуальний прохід, сам створює собі момент і сам його красиво реалізовує – 1:1. Потім, на початку другого тайму команди ще раз обмінялися голами: спочатку відзначився кращий бомбардир турніру Моргунов, а пізніше Нікіта Боднар зрівняв. А от після того перевага мало-по-малу почала переходити на бік «Фенікса».
Дуже хорошим вийшов у підопічних Сергія Гриценка третій гол. Ваня Коньков, що стабільно відіграв дуже пристойно, здійснив власний прохід правим флангом і зробив акцентований простріл на дальню штангу, яку "замкнув" Михайло Солдатенко.
Ще раз заначимо, що то була дійсно краща гра звітного ігрового дня. Гра двох рівних за силою суперника. Проте, трішечки сильнішим виявився «Фенікс», а значить команда Гриценка заслужено виходить до головного матча турніру.
Цікаво, що протистояння Валок і Фенікса завжди дуже принципові, ну а нині так вийшло, що сезон закінчується двома фіналом між цими командами.
«В житті, як правило, досягає успіху той, хто володіє статистичною інформацією» ©
Півфінальної суботи команди на всіх спроміглися забити на всіх 22 голи – трошки більше, ніж у чвертьфінальний ігровий день (20 голів). Грали юні футболісти достатньо коректно – всього на всіх «заробили» 27 фолів. Обійшлося без пенальті чи десятиметрових.
Команда півфіналів: Фенікс
Матч півфіналів: Фенікс – ДЮСШ-7
Голеадори ігрового дня: Максим Мерлай («Колос» Сніжків - 3), Роман Моргунов (ДЮСШ 7 - 3) Роман Коверя (ДЮСШ Валки - 2), Єгор Шерстюк (ДЮСШ Богодухів - 2), Руслан Золотар (ДЮСШ ХФТІ, - 2), Максим Лисенко (ДЮСШ7 - 2)
Воротарський мінімум: Анатолій Наку (ДЮСШ Валки - 1), Арсеній Сухомлінов (ДЮСШ ХФТІ - 1)
Символічна збірна ігрового дня:
Воротар: Анатолій Наку (ДЮСШ Валки)
Польові гравці: Максим Мерлай («Колос» Сніжків), Роман Коверя (ДЮСШ Валки), Роман Моргунов (ДЮСШ-7), Іван Коньков («Фенікс»)
Втім головним результатом є визначені фіналісти. І не лишень в основному турнірі. Тепер ми знаємо, що за головний трофей турніру змагатимуть «Фенікс» і ДЮСШ Валки; за Кубок «Золотої середини» битимуться «супергерої» з П’ятихаток (ДЮСШ ХФТІ) та ДЮСШ Богодухів; ну, а в Кубку Надії інтрига також закручена – все вирішуватиметься в матчі 3-го туру між ЦПТО-3 і ДЮСШ-7-2 наступної суботи.
Але про все по порядку…
ЗАКУСКА
Коментуючи цей ігровий день, наші медійники використовували у формі репортажів кулінарні асоціації. Тому продовжимо цей образний ряд і тут – вже у текстовій версії. Отже, на закуску цього ігрового дня був матч 2-го туру Кубку Надії між командами «Колос» (Сніжків) і другим складом ДЮСШ-7.
До слова, цей матч сподобався. І сподобався, можливо, десь трохи більше, ніж деякі півфінали, яким ця гра передувала. Якимись свіжими і натхненними виглядали юні гравці обох команд. Можливо емоції попереднього вечора, коли Національна Збірна України на Львів-Арені просто «знищила» сербів в матчі кваліфікації до ЄВРО-2020, були зранку суботи ще дуже свіжими й підсвідомо змушували учасників Кубка Надії грати чимдужче яскраво. Так чи не так, але перший матч ігрового дня був найрезультативнішим. Команди на двох забили 10 м’ячів і продемонстрували гарні статистичні показники як з ударів взагалі, так і ударів в створ воріт зокрема (28-23 та 22-16 відповідно).
Але потрібно зауважити ось на чому. ДЮСШ-7 традиційно долучила на цю гру свого другого складу кількох гравців основи. Грав в цій грі й Моргунов – кращий бомбардир турніру. Володимир Лазарєв також традиційно допомагав ДЮСШ-7-2. І попри такий бойовий склад виграти цю гру вдалося підопічним Сергія Точки («Колос»). Ми підсвідомо записали собі до фаворитів Кубка Надії саме другу команду «сімки», але вочевидь яро проти такого розкладу були футболісти зі Сніжкова. Яскрава гра Максима Мерлая, який оформив в цій грі хет-трик, та і загалом всієї команди «Колос», дозволила здобути сніжківцям «вікторію», що само по собі накрутило інтригу в Кубку Надії до межі.
Сергій Точка, тренер команди «Колос» Сніжків: «Повернулися основні гравці до складу команди, які хворіли – і одразу ми яскравіше зіграли. В мене вдома ще один з поламаною рукою… ні як не виходить зібрати команду до кінця. Проте, я все одно поздоровляю усіх з цією перемогою. Вітаю Андрія Шевченка, з тим, що наша Національна збірна фантастично вчора зіграла. З тим, що наша юніорська Збірна пробилася до півфіналу Чемпіонату Світу. Очевидно, ми сильно надихнулися вчорашніми успіхами українських збірників».
Віктор Глєбов, тренер команди ДЮСШ-7: «Не проснулись мои подопечные на эту игру. Такое впечатление, что пришли просто прогуляться. Непонятно – во что они пришли играть?! Наверное, дедушки, играя в домино, быстрее мыслят, чем мои футболисты мыслили на поле в этой игре. Может быть, где-то недооценили соперника, может, тучи слишком низко висели «над уровнем моря». Не было команды на поле. Будем разбираться»
СТРАВИ ПЕРШІ
Не краща гра обох команд
Першим півфіналом турніру «Золотої середини» було протистояння ДЮСШ Богодухів і другої команди «Фенікса». Обидві команди отримали достатньо компліментів на свою адресу під час групового турніру. Обидві драматично програли чвертьфінальні матчі і обидві мали здорові амбіції щодо здобуття Кубка «Золотої середини». Проте, півфінал не став кращим матчем ані для Богодухова, ані для команди «Фенікс-2».
Суб’єктивно здалося, що на полі було більше боротьби і менше футболу. Можливо це кинулося в очі через те, що ми вже бачили, як обидві команди вміють грати в комбінаційний футбол. Власне, комбінації були і цьому матчі – якось же вдалося підопічним Юрія Ващенко й Андрія Луценко наколотити на двох 8 м’ячів – але якогось такого повновісного завзяття, що притаманне обом командам, не відчувалося.
Цікаво склався цей матч для гравця Богодухова Євгена Остахова. Спочатку Женя вже в дебюті зустрічі зрізав м’яч у власні ворота, але потім цілий матч грав з подвоєним бажанням і, в-решті-решт, реабілітувався на 45-й хвилині, забивши важливий гол.
Щодо «дублерів» «Фенікса», відмітимо, що на цей матч «легіонерів» з основи заявлено, фактично, не було. Очевидно тренерський штаб «крилатих» вирішив не ризикувати й поберегти основних виконавців для головного півфіналу цього дня проти ДЮСШ-7. Але й без них вихованці Юрія Ващенка спробували було нав’язати свою волю суперникам, що їм певною мірою вдалося. «Фенікс-2» по ходу першого тайм вів в рахунку 3:1, і, зрештою, виграв першу половину гри, щоправда, пропустивши «гол в роздягальню» від Олександра Ніколенка.
А далі футболістам «Фенікса» «не хватило силёнок» – і це вже не ми, а коуч Ващенко говорить, а ми з цим лише погоджуємося. Дійсно, Богодухів вміє терпіти, вміє чекати на свої шанси. Однією з чеснот хлопців Андрія Луценка є витривалість. Здається, саме це і зіграло, в-решті-решт, вирішальну роль. Адже за рахунку 3:3 «Феніксу» вже не вдалося нав’язати ДЮСШ Богодухів власної гри, і як «крилаті» не билися, а перемогу святкували богодухівці.
Юрій Ващенко, тренер команди «Фенікс»: «Нам просто не хватило силёнок. Многие первый раз на таком уровне играют. Где-то побоялись взять ответственность на себя: у того нога болит, у того голова болит. Но все-равно молодцы. Бились. Спасибо сопернику. Очень достойный соперник был у нас сегодня. А наши бились, но не хватило нам смелости, уверенности, ну, и силёнок».
Андрій Луценко, тренер команди ДЮСШ Богодухів: «Второй тайм нам удался. В первом немного сказалось боязнь не забить, после двух игр без голов. Мы на тренировках работали над завершением атак, над ударами, просили ребят все-время бить. Сегодня, слава Богу, они нас услышали. Результатом доволен. Жаль, что не в основном финале, но хоть в «среднем» финале сыграем. Наверное, это наш сегодняшний уровень».
«Супергерої» пробиваються до малого фіналу турніру
Нарешті ми розгадали тайну написів на футболках команди ДЮСШ ХФТІ. Тепер ми знаємо, чому, буцімто, не зовсім схожі на прототипів з популярних кіновсесвітів молоді футболісти грають в такій формі. Нагадаємо, що на формі гравців спортивної школи фізико-технічного інституту замість прізвищ гравців нанесені імена знаменитих кіношних супергероїв. Як нам розповів наставник команди ХФТІ Василь Сухомлінов, ця форма дісталася гравцям «у подарунок» від друзів з команди «Клас-3». В тій команді наносили імена супергероїв, зважаючи на певну зовнішню схожість. Але хлопцям з «Клас-3» форма не підійшла за розмірами і довелось дарувати комплекти з супергероями друзям. Ось так все просто, виявляється.
Ну а щодо самої гри, то тут також все було просто. На гру команди ДЮСШ-13 вплинув один вагомий фактор. Адже нині вже літо – пора дитячих канікул. Відповідно, багато хто, вже дістався «до бабусі», чи порається на дачі, чи відпочиває на морі разом зі своїми родичами чи друзями. Чим далі в глиб літа, тим дітей в Харкові буде все менше, а разом с тим юних футболістів також. От і довелося Сергію Головку грати в півфіналі Кубка «Золотої середини» дуже вже скороченим складом. Не брав участь в грі і лідер ДЮСШ-13 Микита Дементьєв.
Цією ситуацією вдало скористалися гравці ХФТІ. «Фізики» використовували свої переваги, зокрема фізичні. Наприклад, в зрості, використовуючи елемент великого футболу в грі нагорі.
Окремо відзначимо гол представника ДЮСШ-13 Микити Безлєпкіна. Красивий, індивідуально майстерний вийшов результативний удар у Микити. Увімкніть 13-ту хвилину матчу ДЮСШ ХФТІ – ДЮСШ-13 – не пошкодуєте!
Отже, «супергерої» пробиваються до фіналу «Золотої середини», де їх чекає серйозний суперник – ДЮСШ Богодухів. Виглядає так, що за гравецькими якостями та рівністю складу фаворитом малого фіналу є Богодухів. Проте, у складі команди ХФТІ також є фізично розвинуті, добре навчені виконавці: зокрема Артем Гугля, Кузьменко, Золотар… Зрештою, буле цікаво.
Сергій Головко, тренер команди ДЮСШ-13: «Разъехались лидеры, которых очень сложно заменить. Поэтому пришлось играть теми, кто есть. Не хватило нас на второй тайм. В первом были хорошие моменты, особенно когда пошла комбинационная игра. Но где-то в те моменты не хватило концовки. Ну, а на второй тайм нас явно не хватило. Физически мы слабее соперника. Не хочется жаловаться, но мы ж играем чистым 2007-м годом против 2005-06-го».
Василь Сухомлінов, тренер ДЮСШ ХФТІ: «Впечатления от игры двоякие. Знаете, когда тренерам приходится во время игры все время подсказывать, то это не очень хорошо. Если бы комментариев тренеров не было, а победа была бы одержана, значит футболисты играли без ошибок. Тогда мы можем быть довольны нашими подопечными. И результатом, и тем, что они это самостоятельно все сделали. Пока что у нас все на «подсказе».
ОСНОВНА СТРАВА
«Сокіл» пролітає…
Жереб так розпорядився, що Валкам в півфіналі основного турніру Кубка Ланевського мала протистояти команда, що вважалася одним з фаворитів цьогорічного розіграшу – «Сокіл». Зустріч обіцяла бути нелегкою. Власне вона такою й вийшла. Щоправда, ще перед грою багато хто помітив, що до перебігу подій втрутиться один важливий фактор. Кирило Бех не зміг взяти участь у півфінальній грі. Він прийшов на гру, підтримати своїх партнерів, але не більше. Кирило зламав руку, і перебував на грі із загіпсованою кінцівкою.
Звісно, Костянтин Лисконог у післяматчевому інтерв’ю скаже про те, що «отряд не помітив втрати бійця», мовляв є кому грати і гравців було достатньо. Але нам Кирила Беха не вистачало. Не вистачало його бачення поля, його вміння притримати м’яч і віддати оригінальну передачу на загострення, його, в-решті-решт, лідерських якостей і індивідуальної майстерності. Згадайте, минулої суботи його вклад в перемогу «Соколу» над Богодуховом важко переоцінити.
Всіх цих достоїнств не вистачило «Соколу» в обличчі Кирила Беха. А партнери не змогли повноцінно компенсувати відсутність лідера. Як не намагалися Ерматов чи будь-хто інший. Проте, «Сокіл» грізний птах і без Беха. А тому ми зовсім не знецінюємо вартість цієї перемоги для ДЮСШ Валки. В команді Віктора Детюка є свої лідери і вони підійшли до гри в прекрасному стані. Власне здається, що коли в тебе є такий гравець в полі як Роман Коверя, а у воротах стоїть Анатолій Наку – ти спокійно можеш ставити в завдання потрапляти до фіналу будь-яких змагань. Власне важливі й інші гравці ДЮСШ Валки. Вони виконують великий обсяг роботи, проте дійсно красиво грають ці двоє, Коверя й Наку, кожен на своїй позиції. Ну, а забитий Наку м’яч, такий собі «від воріт до воріт», це вже знущання. Зрештою, Валки абсолютно заслужено виходять до фіналу цьогорічного Кубка Ланевського. До слова, роблять це команда Віктора Детюка вперше на нашому турнірі.
Віктор Детюк, тренер команди ДЮСШ Валки: «Я думав, що буде важче, але подивився, що в суперника є проблеми зі складом. Кілька людей травмовані. Власне гра склалася нормально. Все було під контролем. Була одна помилка, але потім заспокоїлися і все добре склалося. Якщо б Коверя забивав би всі голи, я не знаю з якими б рахунками ми вигравали би. Але є у нас окрім Наку і Ковері й інші солідні гравці. Наприклад, Богдан Корсун. Він такий хлопчик талановитий. Відчуває, що таке темп гри, вміє паузу зробити. Якщо буде далі займатися, то виросте в гарного спортсмена. Ну, а Рома Коверя використовує свої фізичні дані. Молодець».
Костянтин Лисконог, тренер команди «Сокіл»: «Какая разница кто играл, кто не играл? Другие же ребята играли. Все равны. Поэтому все должны доказывать, что они могут играть в футбол. В первую очередь сами себе, а не мне, не зрителям. Поэтому отсутствуют один, два, три человека – это не важно. Приехали мальчики, играли – значит все в порядке. Нас достаточно было, 11 человек. А результат – это футбол. Два гола забивайте за две минуты: выход один на один и с двух метров – все, вся игра совсем по-другому пошла бы. Повели мы бы 2:0 – стоим на месте защищаемся, Валки не знают, что делать. Так случилось, что наоборот – мы не знаем, что делать. Но это игра».
При рівній грі, сильніший все ж таки «Фенікс»
Пару ДЮСШ Валки у головному матчі цьогорічного розіграшу Кубка Ланевського складе «Фенікс». Напевно це була найцікавіша й найякісніша гра п’ятого ігрового дня нашого турніру. «Фенікс» і ДЮСШ-7 подарували нам феєрію класних футбольних моментів, зігравши, власне, в те, чого ми від них і очікували – в гострий, атакувальний, комбінаційний футбол.
«Феніксу» двічі доводилося відіграватися в півфінальному поєдинку. В дебюті гри Володимир Лазарєв з ДЮСШ-7 полишив власні ворота, підійшов до центрального кола і звідти вирішив пробити по воротах свого візаві Володимира Лазеби. Голкіпер «Фенікса» нібито впорався з ударом свого колеги з ДЮСШ-7, але не зміг зафіксувати м’яч в руках, а найспритнішим на добиванні виявився Данило Шинкарев. За чотири хвилини травневий капітан «Фенікса» Болдижев (в червні капітаном «Фенікса» обрали Данила Дудіна) здійснює індивідуальний прохід, сам створює собі момент і сам його красиво реалізовує – 1:1. Потім, на початку другого тайму команди ще раз обмінялися голами: спочатку відзначився кращий бомбардир турніру Моргунов, а пізніше Нікіта Боднар зрівняв. А от після того перевага мало-по-малу почала переходити на бік «Фенікса».
Дуже хорошим вийшов у підопічних Сергія Гриценка третій гол. Ваня Коньков, що стабільно відіграв дуже пристойно, здійснив власний прохід правим флангом і зробив акцентований простріл на дальню штангу, яку "замкнув" Михайло Солдатенко.
Ще раз заначимо, що то була дійсно краща гра звітного ігрового дня. Гра двох рівних за силою суперника. Проте, трішечки сильнішим виявився «Фенікс», а значить команда Гриценка заслужено виходить до головного матча турніру.
Цікаво, що протистояння Валок і Фенікса завжди дуже принципові, ну а нині так вийшло, що сезон закінчується двома фіналом між цими командами.
Сергій Гриценко, тренер команди «Фенікс»: «Очень тяжелая игра. Спасибо ребятам, что выдержали. Нужно сказать, у них сейчас очень большие нагрузки. Физические нагрузки. Так что – еще раз спасибо, что выдержали. Конечно, хочу поблагодарить соперника. Очень хороший футбол показали. Но футбол, есть футбол – побеждает кто-то один. Что касается финала с Валками, то мы их прекрасно знаем, очень много играли. С Валками всегда очень тяжело играть. Будем настраивать ребят, главное, чтобы хватило силёнок».
Віктор Глєбов, тренер команди ДЮСШ-7: «Нам не хватило сегодня везения и чуть-чуть упорства. Игрой доволен. Ребята старались, боролись, бились. Было у нас, конечно, пару ошибок. Но в целом я доволен игрой. Хотя нам не доставало двух основных игроков. Нужно подбодрить ребят перед матчем за третье место. Думаю, что какой-то ключ найдем».
«В житті, як правило, досягає успіху той, хто володіє статистичною інформацією» ©
Півфінальної суботи команди на всіх спроміглися забити на всіх 22 голи – трошки більше, ніж у чвертьфінальний ігровий день (20 голів). Грали юні футболісти достатньо коректно – всього на всіх «заробили» 27 фолів. Обійшлося без пенальті чи десятиметрових.
Команда півфіналів: Фенікс
Матч півфіналів: Фенікс – ДЮСШ-7
Голеадори ігрового дня: Максим Мерлай («Колос» Сніжків - 3), Роман Моргунов (ДЮСШ 7 - 3) Роман Коверя (ДЮСШ Валки - 2), Єгор Шерстюк (ДЮСШ Богодухів - 2), Руслан Золотар (ДЮСШ ХФТІ, - 2), Максим Лисенко (ДЮСШ7 - 2)
Воротарський мінімум: Анатолій Наку (ДЮСШ Валки - 1), Арсеній Сухомлінов (ДЮСШ ХФТІ - 1)
Символічна збірна ігрового дня:
Воротар: Анатолій Наку (ДЮСШ Валки)
Польові гравці: Максим Мерлай («Колос» Сніжків), Роман Коверя (ДЮСШ Валки), Роман Моргунов (ДЮСШ-7), Іван Коньков («Фенікс»)
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.