Ось і завершився черговий розіграш «дитячої ліги чемпіонів»: всі герої турніру названі, всі кубки і пам’ятні призи роздані, всі результати зафіксовані. Це був чудовий «понадмісяць», це був чудовий турнір, це була чудова інтрига. Новий чемпіон повіз Кубок Ланевського до Валок, що на Харківщині – ще один цього сезону тріумф команди Віктора Детюка. Імена Романа Ковері, Анатолія Наку та інших учасників валківської команди закарбовані в історії нашого турніру, втім, як і всіх інших учасників турніру. Отже поринемо в перипетії останнього фінального ігрового дня четвертого розіграшу Кубка Ланевського.
Кубок Надії
Турнір пам’яті Бориса Ланевського так організований, що усім учасникам змагань є за що боротися до останнього ігрового дня. Це безумовна гідність цього турніру. Зокрема, втішний турнір Кубка Надії мав свою історії й свою інтригу. Цього року в розіграші брали участь тільки три команди. І перед звітним протистоянням два колективи вже мали по перемозі. Зокрема, ЦПТО-3 у першому турі Кубка Надії перемогли команду «Колос» зі Сніжкова, а у другому турі «вікторію» здобули вже останні, перегравши другий склад ДЮСШ-7.
Отож, останнього ігрового дня ДЮСШ7-2 зійшлися в герці з командою ЦПТО-3. Ми вже кілька разів писали про те, що колективи, які виставили на турнір Ланевського два склади, підсилювали «дублерів» гравцями від матчу до матчу. Та на цей матч гравців, заявлених за другий склад команди, було лише троє. Решта - футболісти команди першої. Тож, цілком логічно, що наставник ЦПТО-3, відомий у Харкові дитячий тренер Микола Кравченко, запротестував проти такої практики. Таким чином ДЮСШ-7-2 вимушена була грати виключно однією четвіркою, без замін. Власне кажучи, це перетворило протистояння (та й боротьбу за Кубок Надії) в певну формальність.
Допоки вихованцям Віктора Глєбова вистачало сил (до слова на майданчику цього дня було дуже спекотно), дотоді ДЮСШ-7-2 проявляла спротив. Як тільки сили «сімку», що грала без замін, стали полишати – голи почали сипатися у ворота Володимира Лазарєва як з рогу достатку. В результаті лідер команди Миколи Кравченка Даня Добреля поклав у ворота другої «сімки» 6 м’ячів, ще по дублю в свій актив записали Дем’ян Штих та Олег Соломатін. До слова, перший гол Дем’яна вийшов дуже красивим – цей м’яч увійшов до рейтингу найкращих голів туру.
У сухому залишку маємо переконливу перемогу команди ЦПТО-3 з рахунком 10:2. Два голи престижу за другий склад ДЮСШ-7 забили Володимир Лазарєв та Максим Лисенко. Кубок Надії турніру Ланевського дістали хлопці з ЦПТО-3. Друге місце посіла команда зі Сніжкова, ну і зовсім без перемоги лишилася команда ДЮСШ-7-2. Здається команда Миколи Кравченка нас ще порадує яскравими іграми в майбутньому. Ми принаймні на це сподіваємося, а значить Кубок Надії це саме той трофей, який мала ця команда здобути саме цього року.
Кубок «Золота середина»
Мала бронза дістається команді ДЮСШ-13
На післяматчеву інтерв’ю наставник команди ДЮСШ-13 Сергій Головко наголошував на тому, що його команда мала б боротися не за Золоту середину, а, як мінімум, за бронзові нагороди основного турніру Кубка Бориса Ланевського. Очевидно, певною мірою ми би погодилися з Сергієм Володимировичем. Дійсно, ми ж бо пам’ятаємо, що команді ДЮСШ-13 десь трохи не таланило протягом турнірної історії. Проте звітний бронзовий матч в турнірі Золотої середини вийшов напруженим і цікавим, завершився результативною нічиєю 3:3. Відповідно доля бронзи вирішувалася в «лотереї» післяматчевих пенальті.
Цьогорічного турніру це була друга серія пенальті для команди ДЮСШ-13 і перша для Фенікса-2. Примітно, що гравці Фенікса не дуже прагнули до пробиття пенальті. Тренер Ващенко, і ми з ним повністю погоджуємося, підкреслює, що це відбулося від певного страху – небажання брати на себе відповідальність у вирішальний момент. Ну що ж, це можна «списати» на брак досвіду. Ми вже неодноразово зазначали, що у другому складі «Фенікса» є купа виконавців, які вперше беруть участь у турнірних баталіях. Проте, якщо це «виправдання» доречно цього року, наврядчи воно «прокатить» року наступного.
Що ще сказати потрібно про матч між командами ДЮСШ-13 і «Фенікс-2». Це була гра красивих голів у виконанні підопічних Сергія Головка. Одразу два постріли увійшли до п’ятірки кращих голів цього ігрового дня. Це гол В’ячеслава Клюки – в міні-футболі завжди ефектно виглядають забиті головою м’ячі; ну, а гол Рената Алієва на 23 хвилині цього поєдинку став окрасою ігрового дня та очолив рейтинг кращих голів – Ренат влучно направив шкіряну кулю в ворота Ельдара Братчука майже з центрального кола.
Зрештою третьої командою "Золотої середини" стала ДЮСШ-13, в серії пенальті хлопці Сергія Головка мали більше вдачі. Команда «Фенікс-2» залишила по собі гарне враження, але брак досвіду участі багатьох виконавців на серйозних турнірах не дозволив вихованцям Юрія Ващенка здобути на цьогорічному Кубку Ланевскього хоча б який-небудь трофей.
Кубок «Золота середина» відправляється до Богодухова
Вихованців Андрія Луценка ми нахвалюємо практично від самого першого ігрового дня, не приховуючи того факту, що нам бойова команда з Харківської області одразу сподобалася. Цей дебютант турніру, думається, багатьом фахівцям та й простим спостерігачам запам’ятається. Тож в тому, що ДЮСШ Богодухів виграв малий фінал турніру пам’яті Бориса Ланевського немає нічого дивного.
Проте хлопчиками для биття гравці ДЮСШ ХФТІ в цьому фіналі аж ніяк не були. «Супергерої» з П’ятихаток двічі під час гри вели в рахунку, до того ж першими забили вже у дебюті зустрічі. Богодухів взагалі, якось так, полюбляє створити собі труднощі, а потім їх героїчно долати. Втім такими властивостями іноді «страждають» і дуже відомі, зіркові команди з великого футболу.
На початку матчу стався ігровий епізод, який викликав у тренера ДЮСШ ХФТІ Василя Сухомлінова бурю емоцій та багато нарікань на роботу арбітра. Голкіпер «фізиків» вийшов далеко зі своїх воріт і поза межами карного майданчика зіштовхнувся з футболістом ДЮСШ Богодухів. Арбітри, що проводили цю зустріч не зафіксували в цьому епізоді будь-яких порушень правил. Але цей ігровий момент завершився неприємностями для ХФТІ, адже м’яч після зіткнення відскочив до Євгена Остахова (Богодухів), той вдало його підхопив та холоднокровно забив гол в порожні ворота. Тренер ДЮСШ ХФТІ Василь Сухомлінов вважав, що арбітри зобов’язані були зупинити гру через напад на голкіпера, відповідно взяття воріт було би скасовано. Проте, на думку арбітра зіткнення було ігровим, до того ж трапилося воно за межами воротарських володінь Арсенія Сухомлінова, а значить порушень правил не було і м’яч Євген Остахов забив на законних підставах.
Євген Остахов взагалі дуже пристойно відіграв фінальний матч. Якщо вже говорити про лідерів команди з Богодухова, то при всій рівності складу, очевидним ватажком цього колективу є саме Євген. Цього разу Остахов вів свою команду вперед протягом усього ігрового часу, підспудно забивши три м’ячи у ворота Арсенія Сухомлінова.
А от лідерських якостей Руслана Золотаря та Данила Кузьмена (ДЮСШ ХФТІ) виявилося замало, аби протистояти витривалим хлопцям з Харківської області. Ну а супергеройських якостей в цьому матчі також проявлено не було. Таким чином Кубок «Золотої середини» заслужено здобувають вихованці Андрія Луценка, і щось нам підказує, що цей втішний трофей не є межею можливостей для команди ДЮСШ Богодухів.
Основні фінали
Під завершення останнього ігрового дня турніру пам’яті Бориса Ланевського організатори припасли найцікавіше – поєдинки за призові місця: великий фінал за Кубок Ланевського розіграли ДЮСШ Валки та Фенікс, за трете призове місце боролися команди «Сокіл» і ДЮСШ-7.
Бронзова баталія
ДЮСШ-7 звикли бути в призерах. Природно вихованцям Віктора Глєбова дуже хотілося забратися на п’єдестал і цьогоріч. Хай і на нижню його сходинку. Проте так склалися обставини, що суперником «сімки» в матчі за третє місце стала команда, яка за своїми амбіціями (і потрібно сказати виправданими амбіціями) гідна була грати в фіналі турніру. Ім’я цієї команди - «Сокіл».
«Матч віку» – таким чином характеризував гру головний тренер ДЮСШ-7 Віктор Глєбов. А ось тренер «Соколу» Костянтин Лисконог на грі бути присутнім не зміг. Втім, забігаючи трошки наперед, відсутність тренера не завадила соколятам здобути перемогу і отримати бронзові нагороди турніру.
Здалося, що у гравців «Соколу» та ДЮСШ-7 якісь напружені особисті стосунки. Принаймні грали команди дуже жорстко, ну шкодуючи ані себе, ані суперника. Іноді жорсткість переростала в грубість. Команди на двох заробили за гру 16 фолів, окрім того підчас цього матчу рефері довелося діставати з кишені як жовту, так і червону картки. У складі ДЮСШ-7 попередження отримав Володимир Лазарєв. А от історія вилучення Данила Ксензова потребує докладного викладання, бо вона має дуже повчальний момент.
Сталося це ще у першому таймі. Спочатку, ще у самісінькому дебюті гри, на другій хвилині Данило з порушенням правил збиває єдину дівчинку на турнірі цього ігрового дня Аліну Городецьку. Арбітр запропонував гравцю «Соколу» вибачитися перед Аліною, ну, є такий превентивний засіб у багатьох рефері, аби не показувати гірчичник. Нагадаємо, йде лишень друга хвилина гри. Проте, Данило Ксензов затявся й вибачатися не захотів ні в якому разі. Бери-отримуй, і вже від початку поєдинку, гравця «Соколу» "підвісили" на жовту куртку. На 25 хвилині, себто на останніх секундах першого тайму Данило грубо грає вдруге і отримує від арбітра другу жовту картку, яка на очах у всіх перетворюється на червону. Питання – чи варто було у першому випадку пручатися?!!! Ось цю історію, думається, потрібно розказувати на футбольних заняттях в усіх футбольних школах і секціях.
До слова Городецька таки помстилася за неджентльменську поведінку суперника і забила єдиний у першому таймі гол на 19 хвилині. Свої голи «Сокіл» забивав вже у другому таймі. Дублем відзначився Іван Фесенко. Потрібно зазначити, що сокільці знову мали проблеми зі складом. Допомогти команді вчергове не міг Кирило Бех. Втім повернувся до складу Олексій Карась, який зміг додати Соколу необхідних швидкісних кондицій і активностей. З рештою, в запеклій боротьбі перемогу святкували червоно-чорні. «Сокіл» бронзовий призер четвертого Кубка Ланевського.
Гранд-фінал. Битва за Кубок
У фіналі зійшлися найдостойніші. Оті прості та банальні слова попереднього речення відображають правдиву суть протистояння «Фенікса» та ДЮСШ Валки у фіналі четвертого Кубка Ланевського. Даруйте за пафос, але це правда, особливо, враховуючи шлях до фіналу як одної, так і іншої команди.
Цікаво було спостерігати за двома різними філософіями футболу в цій фінальній грі, за двома різними підходами. «Фенікс» з самого початку закрутив свої традиційні комбінації примушуючи круглого дзиґою літати по футбольному майданчику. Валки грали в футбол від контратаки, в футбол довгих і точних пасів, із застосуванням великої кількості інструментів з великого футболу. Зв’язка Наку-Коверя – один з таких інструментів. Власне Коверя, який став одним з двох кращих бомбардирів турніру за версією тренерського журі, і забив єдиний гол у першому таймі.
До слова, якщо журі визначило кращим воротарем Олексія Тенету, а кращим гравцем Данила Дудіна («Фенікс»), то для автора цих рядків Анатолій Наку – це два в одному: і кращий гравець, і кращий голкіпер турніру. Звісно і Тенета, і Данило Дудін класні гравці, проте, на мою суб’єктивну думку, в те, що саме Валки вибороли головний трофей турніру, найбільший внесок зробив саме Анатолій Наку. Так само надійно і чудосійно він працював і у фінальному матчі, потягнувши практично всі два десятки ударів, що завдали гравці Феніксу. Пропустив Наку лишень одного разу. Вже за рахунку три-нуль (до слова третій гол Валок красиво забив, власне, сам Анатолій) гол престижу за «Фенікс» спорудив Данило Дудін.
Потрібно зазначити, що команда Сергія Гриценка переграла Валки у всьому, окрім як в головному – забити вдалося «Феніксу» лишень одного разу, а ДЮСШ Валки тричі реалізували моменти. «Фенікс» більше бив по воротах (28 ударів проти 18) і частіше влучав в створ (21 vs 10), мав більше кутових (11 vs 2). Але вся ця статистична перевага так і лишилася перевагою статистики… Завдяки точним ударам Романа Ковері, Антона Захарова й Анатолія Наку вихованці Віктора Детюка виграють гранд-фінал і везуть Кубок Ланевського до Валок.
Символи фінального ігрового дня
Команда фіналів: ДЮСШ Валки
Матч фіналів: ДЮСШ Валки – Фенікс
Голеадори ігрового дня: Данило Добреля (ЦПТО-3, 6 голів), Євген Остахов (ДЮСШ Богодухів, 3 голи).
Воротарський мінімум: Анатолій Наку (ДЮСШ Валки - 1), Артем Рибін («Сокіл» -1)
Символічна збірна ігрового дня
Воротар: Анатолій Наку (ДЮСШ Валки)
Польові гравці: Данило Добреля (ЦПТО-3), Роман Коверя (ДЮСШ Валки), Євген Остахов (ДЮСШ Богодухів), Олексій Карась («Сокіл»)
Кращі з кращих!
Володарі трофеїв
Кубок Ланевського: ДЮСШ Валки
Кубок «Золота середина»: ДЮСШ Богодухів
Кубок Надії: ЦПТО-3
Срібні призери:
Кубок Ланевського: «Фенікс»
Кубок «Золота середина»: ДЮСШ ХФТІ
Кубок Надії: «Колос» Сніжків
Бронзові призери:
Кубок Ланевського: «Сокіл»
Кубок «Золота середина»: ДЮСШ-13
Кубок Надії: ДЮСШ-7-2
Приз глядацьких симпатій: ДЮСШ-7
Індивідуальні призи (нагадаємо, індивідуальні призи призначало журі, що складалася з тренерів команд-учасниць):
Кращий гравець захисного плану: Кирило Бех («Сокіл»)
Кращий воротар: Олексій Тенета (ДЮСШ-13)
Кращий гравець атаки: Роман Коверя (ДЮСШ Валки)
Кращі бомбардири турніру: Роман Моргунов (ДЮСШ-7) Роман Коверя (ДЮСШ Валки)
Кращий гравець турніру: Данило Дудін («Фенікс»)
Кубок Надії
Турнір пам’яті Бориса Ланевського так організований, що усім учасникам змагань є за що боротися до останнього ігрового дня. Це безумовна гідність цього турніру. Зокрема, втішний турнір Кубка Надії мав свою історії й свою інтригу. Цього року в розіграші брали участь тільки три команди. І перед звітним протистоянням два колективи вже мали по перемозі. Зокрема, ЦПТО-3 у першому турі Кубка Надії перемогли команду «Колос» зі Сніжкова, а у другому турі «вікторію» здобули вже останні, перегравши другий склад ДЮСШ-7.
Отож, останнього ігрового дня ДЮСШ7-2 зійшлися в герці з командою ЦПТО-3. Ми вже кілька разів писали про те, що колективи, які виставили на турнір Ланевського два склади, підсилювали «дублерів» гравцями від матчу до матчу. Та на цей матч гравців, заявлених за другий склад команди, було лише троє. Решта - футболісти команди першої. Тож, цілком логічно, що наставник ЦПТО-3, відомий у Харкові дитячий тренер Микола Кравченко, запротестував проти такої практики. Таким чином ДЮСШ-7-2 вимушена була грати виключно однією четвіркою, без замін. Власне кажучи, це перетворило протистояння (та й боротьбу за Кубок Надії) в певну формальність.
Допоки вихованцям Віктора Глєбова вистачало сил (до слова на майданчику цього дня було дуже спекотно), дотоді ДЮСШ-7-2 проявляла спротив. Як тільки сили «сімку», що грала без замін, стали полишати – голи почали сипатися у ворота Володимира Лазарєва як з рогу достатку. В результаті лідер команди Миколи Кравченка Даня Добреля поклав у ворота другої «сімки» 6 м’ячів, ще по дублю в свій актив записали Дем’ян Штих та Олег Соломатін. До слова, перший гол Дем’яна вийшов дуже красивим – цей м’яч увійшов до рейтингу найкращих голів туру.
У сухому залишку маємо переконливу перемогу команди ЦПТО-3 з рахунком 10:2. Два голи престижу за другий склад ДЮСШ-7 забили Володимир Лазарєв та Максим Лисенко. Кубок Надії турніру Ланевського дістали хлопці з ЦПТО-3. Друге місце посіла команда зі Сніжкова, ну і зовсім без перемоги лишилася команда ДЮСШ-7-2. Здається команда Миколи Кравченка нас ще порадує яскравими іграми в майбутньому. Ми принаймні на це сподіваємося, а значить Кубок Надії це саме той трофей, який мала ця команда здобути саме цього року.
Микола Кравченко, тренер команди ЦПТО-3:«Могли бы и лучше сыграть. Может быть помешала жара, может быть помешало то, что у нас 5 человек только вчера ночью приехали из лагеря. Еле-еле ноги возили. Я, конечно, сегодня принципиально отнесся к ситуации перед матчем. У них в составе играют 8 человек, которых я три года тренировал. Я не имею к этим людям претензий, но попросил играть тех людей, которые были заявлены именно за второй состав ДЮСШ-7, плюс два человека из основы. Для меня сегодня была очень принципиальная игра. Мне очень хотелось обыграть наших сегодняшних соперников. Такие у нас сложились взаимоотношения».
Віктор Глєбов, тренер команди ДЮСШ-7: «Опыт дело наживное, будем делать выводы. Конечно второй состав не очень удачно провел этот турнир. На следующий год сбалансируем чуть-чуть состав. В этом году хотели, просто, чтобы где-то у нас 2008 год обыгрался. Сегодня соперник был сильнее нас. Кто переходит центр поля быстрее, тот и выигрывает».
Кубок «Золота середина»
Мала бронза дістається команді ДЮСШ-13
На післяматчеву інтерв’ю наставник команди ДЮСШ-13 Сергій Головко наголошував на тому, що його команда мала б боротися не за Золоту середину, а, як мінімум, за бронзові нагороди основного турніру Кубка Бориса Ланевського. Очевидно, певною мірою ми би погодилися з Сергієм Володимировичем. Дійсно, ми ж бо пам’ятаємо, що команді ДЮСШ-13 десь трохи не таланило протягом турнірної історії. Проте звітний бронзовий матч в турнірі Золотої середини вийшов напруженим і цікавим, завершився результативною нічиєю 3:3. Відповідно доля бронзи вирішувалася в «лотереї» післяматчевих пенальті.
Цьогорічного турніру це була друга серія пенальті для команди ДЮСШ-13 і перша для Фенікса-2. Примітно, що гравці Фенікса не дуже прагнули до пробиття пенальті. Тренер Ващенко, і ми з ним повністю погоджуємося, підкреслює, що це відбулося від певного страху – небажання брати на себе відповідальність у вирішальний момент. Ну що ж, це можна «списати» на брак досвіду. Ми вже неодноразово зазначали, що у другому складі «Фенікса» є купа виконавців, які вперше беруть участь у турнірних баталіях. Проте, якщо це «виправдання» доречно цього року, наврядчи воно «прокатить» року наступного.
Що ще сказати потрібно про матч між командами ДЮСШ-13 і «Фенікс-2». Це була гра красивих голів у виконанні підопічних Сергія Головка. Одразу два постріли увійшли до п’ятірки кращих голів цього ігрового дня. Це гол В’ячеслава Клюки – в міні-футболі завжди ефектно виглядають забиті головою м’ячі; ну, а гол Рената Алієва на 23 хвилині цього поєдинку став окрасою ігрового дня та очолив рейтинг кращих голів – Ренат влучно направив шкіряну кулю в ворота Ельдара Братчука майже з центрального кола.
Зрештою третьої командою "Золотої середини" стала ДЮСШ-13, в серії пенальті хлопці Сергія Головка мали більше вдачі. Команда «Фенікс-2» залишила по собі гарне враження, але брак досвіду участі багатьох виконавців на серйозних турнірах не дозволив вихованцям Юрія Ващенка здобути на цьогорічному Кубку Ланевскього хоча б який-небудь трофей.
Сергій Головко, тренер команди ДЮСШ-13: «Не хочу хвастаться, но те, кто видел наши игры, должны понимать, что по игре мы должны были бороться за третье-четвертое место в основном турнире. Просто где-то не повезло, где-то физики не хватило. Напомню, что мы играем 7-м годом против 6-го/5-го. Сегодня ребята тоже молодцы. Проявили характер. Если взять во внимание, что у нас двое нападающих уехали: один в Соединенные Штаты, а другой в Киев, то я считаю сегодняшний результат вполне пристойный. Также сегодня мы видели фрагментарно комбинационный футбол. Что бы играть в такой футбол тотально, надо быть игроками "Барселоны". Но мы будем идти своим путем. У меня занимались ребята 2000-го года и среди них уже два человека играют в сборной Украины U-19. Так что будем двигаться дальше».
Юрий Ващенко, тренер команди «Фенікс-2»: «Нам не хватило силёнок на сегодняшний день. И где-то смелости. Вы видите, в серии послематчевых пенальти никто из ребят не хотел бить. Боятся брать ответственность. В целом, можно было бы и лучше сыграть на турнире, но ребята получили хороший опыт. Будем дальше работать и развиваться»
Кубок «Золота середина» відправляється до Богодухова
Вихованців Андрія Луценка ми нахвалюємо практично від самого першого ігрового дня, не приховуючи того факту, що нам бойова команда з Харківської області одразу сподобалася. Цей дебютант турніру, думається, багатьом фахівцям та й простим спостерігачам запам’ятається. Тож в тому, що ДЮСШ Богодухів виграв малий фінал турніру пам’яті Бориса Ланевського немає нічого дивного.
Проте хлопчиками для биття гравці ДЮСШ ХФТІ в цьому фіналі аж ніяк не були. «Супергерої» з П’ятихаток двічі під час гри вели в рахунку, до того ж першими забили вже у дебюті зустрічі. Богодухів взагалі, якось так, полюбляє створити собі труднощі, а потім їх героїчно долати. Втім такими властивостями іноді «страждають» і дуже відомі, зіркові команди з великого футболу.
На початку матчу стався ігровий епізод, який викликав у тренера ДЮСШ ХФТІ Василя Сухомлінова бурю емоцій та багато нарікань на роботу арбітра. Голкіпер «фізиків» вийшов далеко зі своїх воріт і поза межами карного майданчика зіштовхнувся з футболістом ДЮСШ Богодухів. Арбітри, що проводили цю зустріч не зафіксували в цьому епізоді будь-яких порушень правил. Але цей ігровий момент завершився неприємностями для ХФТІ, адже м’яч після зіткнення відскочив до Євгена Остахова (Богодухів), той вдало його підхопив та холоднокровно забив гол в порожні ворота. Тренер ДЮСШ ХФТІ Василь Сухомлінов вважав, що арбітри зобов’язані були зупинити гру через напад на голкіпера, відповідно взяття воріт було би скасовано. Проте, на думку арбітра зіткнення було ігровим, до того ж трапилося воно за межами воротарських володінь Арсенія Сухомлінова, а значить порушень правил не було і м’яч Євген Остахов забив на законних підставах.
Євген Остахов взагалі дуже пристойно відіграв фінальний матч. Якщо вже говорити про лідерів команди з Богодухова, то при всій рівності складу, очевидним ватажком цього колективу є саме Євген. Цього разу Остахов вів свою команду вперед протягом усього ігрового часу, підспудно забивши три м’ячи у ворота Арсенія Сухомлінова.
А от лідерських якостей Руслана Золотаря та Данила Кузьмена (ДЮСШ ХФТІ) виявилося замало, аби протистояти витривалим хлопцям з Харківської області. Ну а супергеройських якостей в цьому матчі також проявлено не було. Таким чином Кубок «Золотої середини» заслужено здобувають вихованці Андрія Луценка, і щось нам підказує, що цей втішний трофей не є межею можливостей для команди ДЮСШ Богодухів.
Олександр Жидков, тренер команди ДЮСШ ХФТІ: «В каждой игре мы играем один отрезок хорошо, отрезок играем не очень. Наверное, у некоторых детей не хватает концентрации, особенно на фоне усталости. Когда ниши ребята грамотно оборонялись в начале матча, Богодухов ничего не мог создать у наших ворот. Но потом на фоне усталости где-то перестали добегать, доигрывать с дальним. Ну а так, сыграли с сильным соперником, поздравляем их с победой. Игра была достойной. В целом для нас сегодня результат скорее позитивный. Мы вышли из группы с первого места. Из очень сильной группы. Так что этот турнир в целом прошел для нас удачо. Прогресс, как говорится, налицо.Отдельное спасибо за этот турнир. Он очень нам нравится: и родителям, и детям. Всегда тут очень высокий уровень организации. Организационно – это, наверное, лучший турнир в Харькове. Спасибо большое за турнир, надеемся нас и дальше будете приглашать».
Андрій Луценко, тренер команди ДЮСШ Богодухів: «Игрой доволен, но, знаете, у нас так складывается на этом турнире, что ребята сами себе вначале придумывают проблемы, а потом приходится их решать. По такой жаре я просил их быстрее забить, чтобы сохранить силы. Но они, как всегда, первыми пропускают два-три мяча и потом уже по ходу матча начинают все исправлять. В принципе, это закаляет, вырабатывает характер. В целом я доволен всеми ребятами, все, кто выходил, боролись, все демонстрировали какой-то уровень.Что касается общего результата на турнире, то скорее им мы не довольны. По игре мы должны были быть где-то повыше. Так сложились обстоятельства, что мы на разных турнирах играли, поэтому где-то не хватило концентрации. Все же, надеемся, мы не последний раз участвуем в этом турнире. Вообще, мы об этом турнире знали, наблюдали за прошлыми розыгрышами, но приехать сюда не было особой возможности. Мы очень рады, что в этом году получилось. Турнир прекрасный. Очень хорошо организованный. Спасибо большое, что нас пригласили и мы попробовали свои силы».
Основні фінали
Під завершення останнього ігрового дня турніру пам’яті Бориса Ланевського організатори припасли найцікавіше – поєдинки за призові місця: великий фінал за Кубок Ланевського розіграли ДЮСШ Валки та Фенікс, за трете призове місце боролися команди «Сокіл» і ДЮСШ-7.
Бронзова баталія
ДЮСШ-7 звикли бути в призерах. Природно вихованцям Віктора Глєбова дуже хотілося забратися на п’єдестал і цьогоріч. Хай і на нижню його сходинку. Проте так склалися обставини, що суперником «сімки» в матчі за третє місце стала команда, яка за своїми амбіціями (і потрібно сказати виправданими амбіціями) гідна була грати в фіналі турніру. Ім’я цієї команди - «Сокіл».
«Матч віку» – таким чином характеризував гру головний тренер ДЮСШ-7 Віктор Глєбов. А ось тренер «Соколу» Костянтин Лисконог на грі бути присутнім не зміг. Втім, забігаючи трошки наперед, відсутність тренера не завадила соколятам здобути перемогу і отримати бронзові нагороди турніру.
Здалося, що у гравців «Соколу» та ДЮСШ-7 якісь напружені особисті стосунки. Принаймні грали команди дуже жорстко, ну шкодуючи ані себе, ані суперника. Іноді жорсткість переростала в грубість. Команди на двох заробили за гру 16 фолів, окрім того підчас цього матчу рефері довелося діставати з кишені як жовту, так і червону картки. У складі ДЮСШ-7 попередження отримав Володимир Лазарєв. А от історія вилучення Данила Ксензова потребує докладного викладання, бо вона має дуже повчальний момент.
Сталося це ще у першому таймі. Спочатку, ще у самісінькому дебюті гри, на другій хвилині Данило з порушенням правил збиває єдину дівчинку на турнірі цього ігрового дня Аліну Городецьку. Арбітр запропонував гравцю «Соколу» вибачитися перед Аліною, ну, є такий превентивний засіб у багатьох рефері, аби не показувати гірчичник. Нагадаємо, йде лишень друга хвилина гри. Проте, Данило Ксензов затявся й вибачатися не захотів ні в якому разі. Бери-отримуй, і вже від початку поєдинку, гравця «Соколу» "підвісили" на жовту куртку. На 25 хвилині, себто на останніх секундах першого тайму Данило грубо грає вдруге і отримує від арбітра другу жовту картку, яка на очах у всіх перетворюється на червону. Питання – чи варто було у першому випадку пручатися?!!! Ось цю історію, думається, потрібно розказувати на футбольних заняттях в усіх футбольних школах і секціях.
До слова Городецька таки помстилася за неджентльменську поведінку суперника і забила єдиний у першому таймі гол на 19 хвилині. Свої голи «Сокіл» забивав вже у другому таймі. Дублем відзначився Іван Фесенко. Потрібно зазначити, що сокільці знову мали проблеми зі складом. Допомогти команді вчергове не міг Кирило Бех. Втім повернувся до складу Олексій Карась, який зміг додати Соколу необхідних швидкісних кондицій і активностей. З рештою, в запеклій боротьбі перемогу святкували червоно-чорні. «Сокіл» бронзовий призер четвертого Кубка Ланевського.
Віктор Глєбов, тренер ДЮСШ-7: «По горячим следам не сложно что-то говорить. Будем анализировать, что случилось. Кто-то бился сегодня, а кто-то нет. В любом случае мы провели этот турнир похуже, чем предыдущие. Нужно проанализировать все и работать дальше».
Гранд-фінал. Битва за Кубок
У фіналі зійшлися найдостойніші. Оті прості та банальні слова попереднього речення відображають правдиву суть протистояння «Фенікса» та ДЮСШ Валки у фіналі четвертого Кубка Ланевського. Даруйте за пафос, але це правда, особливо, враховуючи шлях до фіналу як одної, так і іншої команди.
Цікаво було спостерігати за двома різними філософіями футболу в цій фінальній грі, за двома різними підходами. «Фенікс» з самого початку закрутив свої традиційні комбінації примушуючи круглого дзиґою літати по футбольному майданчику. Валки грали в футбол від контратаки, в футбол довгих і точних пасів, із застосуванням великої кількості інструментів з великого футболу. Зв’язка Наку-Коверя – один з таких інструментів. Власне Коверя, який став одним з двох кращих бомбардирів турніру за версією тренерського журі, і забив єдиний гол у першому таймі.
До слова, якщо журі визначило кращим воротарем Олексія Тенету, а кращим гравцем Данила Дудіна («Фенікс»), то для автора цих рядків Анатолій Наку – це два в одному: і кращий гравець, і кращий голкіпер турніру. Звісно і Тенета, і Данило Дудін класні гравці, проте, на мою суб’єктивну думку, в те, що саме Валки вибороли головний трофей турніру, найбільший внесок зробив саме Анатолій Наку. Так само надійно і чудосійно він працював і у фінальному матчі, потягнувши практично всі два десятки ударів, що завдали гравці Феніксу. Пропустив Наку лишень одного разу. Вже за рахунку три-нуль (до слова третій гол Валок красиво забив, власне, сам Анатолій) гол престижу за «Фенікс» спорудив Данило Дудін.
Потрібно зазначити, що команда Сергія Гриценка переграла Валки у всьому, окрім як в головному – забити вдалося «Феніксу» лишень одного разу, а ДЮСШ Валки тричі реалізували моменти. «Фенікс» більше бив по воротах (28 ударів проти 18) і частіше влучав в створ (21 vs 10), мав більше кутових (11 vs 2). Але вся ця статистична перевага так і лишилася перевагою статистики… Завдяки точним ударам Романа Ковері, Антона Захарова й Анатолія Наку вихованці Віктора Детюка виграють гранд-фінал і везуть Кубок Ланевського до Валок.
Сергій Гриценко, тренер команди «Фенікс»: «Нам не хватило сегодня сил. Очень большой насыщенный сезон получился. Ну и Валки сегодня показали очень достойный футбол. Вратарь чудеса творил. Вытащил сегодня все, что летело в ворота. Наверное это лучший вратарь турнира. В целом мы справедливо оказались на втором месте. Валки справедливо выиграли. Может быть, мы перегорели где-то после выигранного турнира ко Дню защиты детей. Может где-то чуть-чуть не о том думали».
Віктор Детюк, тренер команди ДЮСШ Валки: «Спасибі усім нашим вболівальникам, батькам, що нас сьогодні підтримали в таку важку погоду. Ми перебували трошки в кращому становищі, бо не вийшли до фіналу на турнірі в парку Горького і зіграли на дві гри менше по такій спеці. Сьогодні зібралися на гру. У нас була повна лава запасних, можна було робити повноцінні заміни. Добре стало, коли забили перший м’яч, одразу стало легше грати. Толік (Наку, - авт.) зіграв дуже добре сьогодні, як і завжди. В нього зараз нові шорти, нові перчатки, нові копачки – все що передбачено за класну гру. Так що бонуси він заробляє. Ми не перший раз беремо участь в турнірах, які організовуються при підтримці компанії Plarium. Ці турніри завжди проходять на високому організаційному рівні. Завжди на цих турнірах є чого взяти новенького, чому повчитися. Спасибі, що нас запрошують"
Символи фінального ігрового дня
Команда фіналів: ДЮСШ Валки
Матч фіналів: ДЮСШ Валки – Фенікс
Голеадори ігрового дня: Данило Добреля (ЦПТО-3, 6 голів), Євген Остахов (ДЮСШ Богодухів, 3 голи).
Воротарський мінімум: Анатолій Наку (ДЮСШ Валки - 1), Артем Рибін («Сокіл» -1)
Символічна збірна ігрового дня
Воротар: Анатолій Наку (ДЮСШ Валки)
Польові гравці: Данило Добреля (ЦПТО-3), Роман Коверя (ДЮСШ Валки), Євген Остахов (ДЮСШ Богодухів), Олексій Карась («Сокіл»)
Кращі з кращих!
Володарі трофеїв
Кубок Ланевського: ДЮСШ Валки
Кубок «Золота середина»: ДЮСШ Богодухів
Кубок Надії: ЦПТО-3
Срібні призери:
Кубок Ланевського: «Фенікс»
Кубок «Золота середина»: ДЮСШ ХФТІ
Кубок Надії: «Колос» Сніжків
Бронзові призери:
Кубок Ланевського: «Сокіл»
Кубок «Золота середина»: ДЮСШ-13
Кубок Надії: ДЮСШ-7-2
Приз глядацьких симпатій: ДЮСШ-7
Індивідуальні призи (нагадаємо, індивідуальні призи призначало журі, що складалася з тренерів команд-учасниць):
Кращий гравець захисного плану: Кирило Бех («Сокіл»)
Кращий воротар: Олексій Тенета (ДЮСШ-13)
Кращий гравець атаки: Роман Коверя (ДЮСШ Валки)
Кращі бомбардири турніру: Роман Моргунов (ДЮСШ-7) Роман Коверя (ДЮСШ Валки)
Кращий гравець турніру: Данило Дудін («Фенікс»)
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.