Так виходить, що у футболі чоловікам плакати дозволяється – доведено Кріштіану Роналду. І не важливо, ллються вони від щастя, від болю чи від розпачу. Якщо на груповому етапі «дитячої ліги чемпіонів» сама сітка турніру, де «нічого не втрачено», берегла емоції юних спортсменів, то вже на стадії playoff, коли від спільного результату та від твоїх особистих дії залежить подальша доля команди – стримуватися не було ніякої можливості.
Чвертьфінали будь-якого турніру – це завжди цікаво. Адже матчів є ще цілих чотири, а команд, що боряться за головний трофей – ще цілих вісім. Це не означає, що півфінали будуть нецікавими, чи за втішним турніром Золотої середини не варто спостерігати. І цікаво, і варто! Просто, кожна команда є самобутнім організмом зі своїми чеснотами і вадами. Тож, коли їх восьмеро боряться за головну чашу, то це різноманіття і є цікавим.
Менше з тим, до півфіналу вийшли лишень четверо, як, власне, і до фіналу потраплять лишень двоє, а здобуде трофей лишень чемпіон. Хто це буде «Сокіл», «Фенікс», ДЮСШ Валки чи ДЮСШ-7 – побачимо. А нині поринемо в перипетії четвертого ігрового дня турніру пам’яті видатного харківського та українського коментатора Бориса Ланевського.
На розігріві.
Передував чвертьфінальним іграм перший тур втішного Кубка Надії. Зустрічалися команди ЦПТО-3 та «Колос» (Сніжків). До слова, цікаве та запекле протистояння вийшло у команд. Так, десь в якості футболу учасники Кубку Надії трохи поступаються командам чвертьфіналістам, проте дивитися перший матч четвертого ігрового дня Кубка Ланевскього було цікаво.
Зазначимо, що через зняття команди з Морозівки, яка вочевидь нині змагалась би саме тут, у Кубку Надії виступатимуть лишень три команди, а не, як це було заплановано раніше, чотири. Тому можливості для великих маневрів тут нема – аби виграти Кубок, треба брати очки, бажано в кожній грі.
Підопічні Миколи Кравченка здобули першу перемогу на турнірі, це свідчить про те, що ЦПТО-3, як ми вже раніше зазначали, має хорошу перспективу. Так, не все складалося просто для екскобрівців і в цьому матчі. І правду каже тренер Кравченко, наголошуючи не тому, що Дем’ян Штих ще в першому таймі мав вирішувати всі питання своєї команди. Хоча наголосимо і ми – в цьому матчі Дем’ян один з творців перемоги своєї команди, автор першого (але не останнього) хет-трику звітного ігрового дня. Втім у «Колоса» був свій герой – Максим Мерлай. До середини 2го тайму обидва юні футболісти відзначилися дублями.
Але перевагу гравці ЦПТО-3 все ж таки мали суттєву. Вихованці Кравченка більше й різноманітніше атакували, мали перевагу і в кількості ударів, і в точності. Тільки в створ воріт футболісти ЦПТО влучили 27 раз. Також «білі» заробили більше кутових, що говорить про активніше використання командою Кравченка флангів. Ця перевага втілилася у два голи наприкінці гри: спочатку на 36 хвилині Штих оформив вищезгаданий хет-трик, а переможну крапку поставив Михайло Науменко.
Ну і, власне, більше і не було б чого додати, якби не одне «але». Вже другий раз поспіль наставник команди зі Сніжкова ігнорує наші післяматчеві флеш-інтерв’ю. Зрозуміло, звичайно – емоції. Розуміємо, що потрібно було поспішати на наступну гру… Ми далекі від думки, що це прояв неповаги до нас чи до турніру… Але, повірте, сильно ми тренерів на «флешах» не затримуємо, мучити – не мучимо, катувати – не катуємо. А от приклад дисциплінованості, вміння тримати удар та щирості нашим юним учасникам турніру демонструвати потрібно. Тому, пане Точко, закликаємо наступного разу, все ж таки, не ігнорувати наші післяматчеві бесіди.
ЧВЕРТЬФНАЛИ
Дивнуватий «Сокіл» розгублено, але з великим рахунком перемагає міцний Богодухів.
От здавалось би – у заголовку самий набір слів, що важко пов’язуються між собою та навіть, десь, виключають одне одного. Але хто бачив гру «Соколу» проти Богодухова з цим заголовком погодяться. Саме що дивним був «Сокіл» в цій грі. Чесно кажучи, якщо подивитися на рахунок (5:0), комусь може здатися, що команда Костянтина Лисконога виграла чвертьфінал в одні ворота. А це було зовсім не так…
«Соколята» в першому таймі мали якийсь розгублено-зморений вигляд. До такого «Соколу», відверто, ми не звикли. Можливо на хлопців вплинило непорозуміння, що виникло на початку матчу. Рефері заборонили брати участь в грі Максиму Ерматову через те, що він вийшов на матч в бутсах. Правилами турніру це заборонено, адже команди грають на штучному газоні, та й травму шипами нанести дуже просто. Власне, до організаторів та рефері ніяких претензій бути не може. Проте, якась така неприємна атмосфера і напруга через цей епізод під час матчу виникла. Трохи забігаючи наперед, зазначимо – Ерматову вдалося знайти для себе «копачки» і один з п’яти м’ячів своєї команди забив саме він.
А ось Богодухів, попри програш, знову сподобався. Завзяття, різноманітність в атаках, швидкість. Все було у хлопців Андрія Луценка в цьому матчі. Все, окрім голів! Команда з Богодухова створила безліч небезпечних моментів, повністю перегравши «Сокіл» за статистичними показниками. Але кураж в цій грі спіймав голкіпер червоно-чорних Артем Рибін. Загалом, цього ігрового дня воротарі демонстрували дива майстерності, (черговий тонкий натяк на те, що Харків благодатна земля для великих голкіперів). Але Рибін у грі проти ДЮСШ Богодухів просто зачаклував свої ворота, між іншим, ще й парирувавши десятиметровий. Ох, здається мені ще довго він буде снитися футболістам і вболівальникам з Богодухова. 18 ударів в створ воріт нанесли богодухівці і жодного голу. От як таке можливо?!
А «Сокіл» своє реалізував. Коли гра не йде, як вона не йшла у вихованців Костянтина Лисконога, особливо у першому таймі, мають проявляти себе лідери команди. Так сталося і тут. Ще до перерви Кирило Бех сам створив собі момент і сам його реалізував. Загалом Кирило Бех зробив в цьому важкому для своєї команди матчі хет-трик – це і називається лідер взяв гру в свої руки (або ноги). Особливо красивим вдався Кирилу другий гол. Справжня футбольна краса, передивіться не пошкодуєте. Власне, перегляньте і четвертий гол «Соколу» у виконанні Артема Васютіна. От, власне, ще один парадокс – при невиразній грі «Соколу» вдавалося забивати красиві голи в цьому матчі. Ще одне підтвердження – красивий «гол-справедливості» Максима Ерматова, що знайшов собі «копачки», зміг взяти участь у грі та забив. Загалом Ерматов – нове обличчя на Кубку Ланевського, проте, можна сміливо казати – він чи не головний претендент на умовний титул «Відкриття турніру».
Впевнена перемога «Фенікса» над «супергероями» з П’ятихаток
Якщо минулого ігрового дня «крилаті» здобули свою першу перемогу на турнірі пам’яті Ланевсього, то ближньої минулої суботи підопічні Сергія Гриценка свій чвертьфінал нарешті виграли впевнено. Чому пишемо «нарешті»? Та просто все ще переварюємо перші дві нічиї «Фенікса» на турнірі, бо «магічного птаха» якось автоматично було записано до фаворитів цьогорічного розіграшу Кубка Ланевського, тож старт «крилатих» виявився несподіваним.
Втім, чвертьфінал вихованці Сергія Гриценка провели впевнено, забивши суперникам 6 м’ячів та зберігши свої ворота «сухими» (знову говоримо про якісну гру голкіперів цього ігрового дня). Сам тренер каже, що команду ХФТІ уважно вивчали, тому успіх є наслідком гарної підготовки. Звісно огріхи та недоліки є в кожної команди та в кожній грі, проте за цікаву і усвідомлену комбінаційну гру в атаці «Фенікс» може приймати заслужені комплементи.
ДЮСШ ХФТІ пише на футболках своїх гравців замість прізвищ імена відомих супергероїв з кіновсесвітів Marvel та DC. Але на жаль, підопічні Василя Сухомлінова не проявили супергеройських здібностей в цьому матчі та не змогли представити аргументів на свою користь. Таких аргументів, що могли б спантеличити суперників з «Фенікса». Не було швидкості Флеша чи сили Халка, не було магії Доктора Стренджа чи «зубастості» Венома. Невиразно зіграли в звітній грі лідери команди Артем Гугля та Данило Кузьменко. Не сказати, що «фізики» зіграли геть погано, просто «Фенікс» знав, що з ними треба робити. Знав за рахунок чого можна їх перемогти, читав гру, і щоразу ставив футболістів команди ХФТІ в глухий кут мереживом власних атак.
В результаті заслужена перемога «Фенікса», що продовжить боротьбу за трофей вже в півфіналі з ДЮСШ-7, а «супергерої» мають віднайти свої здібності вже в боротьбі за Золоту середину, де в півфіналі зустрінуться з ДЮСШ-13.
Не Коверею єдиним…
Валки обіграли другу команду «Фенікса» з рахунком 3:0, і жодного м’яча (!) не забив Роман Коверя. От так новина. Ну, серйозно. Ми так часто говоримо – гра ДЮСШ Валки будується через Романа Коверю, а от в грі з «Феніксом» забивали зовсім інші виконавці. То що, не Коверею єдиним?
Виходить, що так. Направду, Роман виконав в звітній грі великий обсяг роботи, був дуже корисним, як і завжди, для своїх партнерів. Просто на вістрі атаки опинялися інші виконавці. Валки зовсім не феєрили на полі. Усі три м’ячи – «трудові». Власне кажучи, це такий своєрідний почерк цієї команди: «трудові» голи, витривалість, солідність, спокій гравців на полі (який, звісно, контрастує з емоційною поведінкою Віктора Детюка біля бровки). Валки грали у свою фірмову гру на контр-атаках, ця тактика раз-по-раз приносить результат команді. Ну і знову, вчергове відмітимо суперову гру голкіпера ДЮСШ Валки Анатолія Наку (ми ж бо попереджали вас, що тур вийшов в багато чому воротарським).
«Фенікс-2» хотів перемогти. Це бажання відчувалося на кожному клаптику футбольного майданчику. 22 удари, з яких 14 в створ. Ці показники приблизно вдвічі перевищують статистику команди Віктора Детюка. Але все ці атакувальні потуги розбивалися об скелю, ім’я якій – Анатолій Наку. При цьому «Фенікс» мав кілька помилок в обороні – і от, будь ласка, потрібно виймати три м’ячі.
Втім, вболівальники «дублерів» «Фенікса» не мають засмучуватися. Чи ви взагалі розраховували на подібний результат від цієї команди, в якій велика кількість гравців загалом вперше беруть участь на турнірах подібного рівня? Чи очікували, що вихованці Юрія Ващенко продемонструють таку яскраву гру? Гру, яка запам’ятовується, незалежно від результату. Відповіді очевидні. Тому вітаємо команду Валок з виходом до півфіналу Кубка Ланевського, а «Фенікс-2» хай продовжує дарувати безцінні емоції своїм вболівальникам в боротьбі турніру Золотої середини.
ДЮСШ-7 виходить до півфіналу після серії пенальті в матчі з ДЮСШ-13.
Це був найнапруженіший матч ігрового дня. Поєдинок завершував ігрову програму суботи і ми, ніби медіуми, передчули чи перебачили, що гра буде нічийною а все вирішиться у серії післяматчевих пенальті. Не вірите?, – тоді послухайте наш коментар в репортажі з матчу на каналі в YouTube.
Класна драматургія гри свідчить про приблизну рівність команд. Відкрив рахунок Влад Іванко (ДЮСШ-7), лідер команди ДЮСШ-13 Микита Дементьєв за три хвилини поновлює рівновагу. Далі – автогол ДанилаШинкарьова – вперед виходить «тринадцята». На початку другого тайму Дементьєв зміцнює перевагу команди Сергія Головка, втім, Володимир Лазарєв (ДЮСШ-7) буквально за хвилину скорочує відставання до одного голу. В ендшпілі гри Шинкарьов реабілітується перед своїми партнерами і встановлює остаточний рахунок гри – 3:3. Далі пенальті.
Насправді дві команди добре грали. «Сімка» крутила свої фірмові комбінації. У тринадцятої ДЮСШ небезпечними були кожен стандарт, навіть аути, коли йшли фактично прямі удари по воротах, де в карному майданчику на шкіряну кулю полював Дементьєв. Власне і автогол Шинкарьова став наслідком неабиякого тиску на ворота ДЮСШ-7. Втім – нічия і «лотерея».
Цікавий хід зробив тренер ДЮСШ-7 Віктор Глєбов, замінивши на серію пенальті у воротах Микиту Вінникова на Володимира Лазарєва, який весь матч провів в якості польового гравця. Власне, Володимир і відбив три пенальті та вивив своїх до півфіналу. Таки День Голкіпера у нас був в суботу, не лишень День захисту дітей. Останнім у ДЮСШ-13 мав пробивати пенальті Микита Дементьєв, проте до нього справа не дійшла. І тут були знов сльози (а ми з вами домовилися, що у футболі сльози – це не соромно, і не слабкість). Сльози прикрості, що ніби все зробив для своєї команди, але навіть не зміг нанести вирішального (як очевидно собі думав) удару.
Що ж цікаво буде подивитися на протистояння ДЮСШ-13 і ДЮСШ ХФТІ у Кубку Золотої середини. Тим часом ДЮСШ-7 гратиме в півфіналі турніру з «Феніксом».
«Статистика – найголовніша з неточних наук» ©
У матчах чвертьфіналів, звісно вже не такі великі статистичні показники, ясна річ, бо відповідальність за результат все вагоміше дається взнаки. Зокрема, команди на всіх забили лише 20 голів. У нас в четвертий ігровий день відбулася перша серія післяматчевих пенальті, яку виграли, багато в чому завдяки відмінній грі Володимира Лазарєва, футболісти ДЮСШ-7. Окрім того, був і один нереалізований 10-метровий (Артем Рибін врятував «Сокіл» в матчі з ДЮСШ Богодухів).
Команда чвертьфіналів: «Фенікс»
Матч ігрового дня: ДЮСШ-13 – ДЮСШ-7
Голеадори ігрового дня: Кирило Бех («Сокіл», 3); Максим Мерлай («Колос» Сніжків, 3).
Воротарський мінімум: Артем Рибін («Сокіл», 0), Ельдар Братчук («Фенікс», 0), Анатолій Наку (ДЮСШ Валки, 0)
Символічна збірна чвертьфіналів:
День направду був воротарським, тому до збірної берем тільки голкіперів.
Артем Рибін (Сокіл), Кирило Бех (Сокіл), Данило Дудін (Фенікс), Володимир Лазарєв (ДЮСШ-7), Влад Іванко (ДЮСШ-7)
Субота півфіналів.
За тиждень відбудуться півфінали основної боротьбі за Кубок Ланевського:
«Сокол» зіграє з ДЮСШ Валки,
«Фенікс» виступить проти ДЮСШ-7.
Також свої матчі зіграють виборювачі Кубка Золотої середини:
ДЮСШ-13 – ДЮСШ ХФТІ,
ДЮСШ Богодухів - Фенікс-2.
На розігрів матч другого туру Кубка Надії:
ДЮСШ-7-2 – «Колос» Сніжків.
Чвертьфінали будь-якого турніру – це завжди цікаво. Адже матчів є ще цілих чотири, а команд, що боряться за головний трофей – ще цілих вісім. Це не означає, що півфінали будуть нецікавими, чи за втішним турніром Золотої середини не варто спостерігати. І цікаво, і варто! Просто, кожна команда є самобутнім організмом зі своїми чеснотами і вадами. Тож, коли їх восьмеро боряться за головну чашу, то це різноманіття і є цікавим.
Менше з тим, до півфіналу вийшли лишень четверо, як, власне, і до фіналу потраплять лишень двоє, а здобуде трофей лишень чемпіон. Хто це буде «Сокіл», «Фенікс», ДЮСШ Валки чи ДЮСШ-7 – побачимо. А нині поринемо в перипетії четвертого ігрового дня турніру пам’яті видатного харківського та українського коментатора Бориса Ланевського.
На розігріві.
Передував чвертьфінальним іграм перший тур втішного Кубка Надії. Зустрічалися команди ЦПТО-3 та «Колос» (Сніжків). До слова, цікаве та запекле протистояння вийшло у команд. Так, десь в якості футболу учасники Кубку Надії трохи поступаються командам чвертьфіналістам, проте дивитися перший матч четвертого ігрового дня Кубка Ланевскього було цікаво.
Зазначимо, що через зняття команди з Морозівки, яка вочевидь нині змагалась би саме тут, у Кубку Надії виступатимуть лишень три команди, а не, як це було заплановано раніше, чотири. Тому можливості для великих маневрів тут нема – аби виграти Кубок, треба брати очки, бажано в кожній грі.
Підопічні Миколи Кравченка здобули першу перемогу на турнірі, це свідчить про те, що ЦПТО-3, як ми вже раніше зазначали, має хорошу перспективу. Так, не все складалося просто для екскобрівців і в цьому матчі. І правду каже тренер Кравченко, наголошуючи не тому, що Дем’ян Штих ще в першому таймі мав вирішувати всі питання своєї команди. Хоча наголосимо і ми – в цьому матчі Дем’ян один з творців перемоги своєї команди, автор першого (але не останнього) хет-трику звітного ігрового дня. Втім у «Колоса» був свій герой – Максим Мерлай. До середини 2го тайму обидва юні футболісти відзначилися дублями.
Але перевагу гравці ЦПТО-3 все ж таки мали суттєву. Вихованці Кравченка більше й різноманітніше атакували, мали перевагу і в кількості ударів, і в точності. Тільки в створ воріт футболісти ЦПТО влучили 27 раз. Також «білі» заробили більше кутових, що говорить про активніше використання командою Кравченка флангів. Ця перевага втілилася у два голи наприкінці гри: спочатку на 36 хвилині Штих оформив вищезгаданий хет-трик, а переможну крапку поставив Михайло Науменко.
Ну і, власне, більше і не було б чого додати, якби не одне «але». Вже другий раз поспіль наставник команди зі Сніжкова ігнорує наші післяматчеві флеш-інтерв’ю. Зрозуміло, звичайно – емоції. Розуміємо, що потрібно було поспішати на наступну гру… Ми далекі від думки, що це прояв неповаги до нас чи до турніру… Але, повірте, сильно ми тренерів на «флешах» не затримуємо, мучити – не мучимо, катувати – не катуємо. А от приклад дисциплінованості, вміння тримати удар та щирості нашим юним учасникам турніру демонструвати потрібно. Тому, пане Точко, закликаємо наступного разу, все ж таки, не ігнорувати наші післяматчеві бесіди.
Микола Кравченко, тренер команди ЦПТО-3: «Касательно того, что я требовал красной карточки для игрока соперника [після гри рукою в карному майданчику], то это были эмоции болельщика, а не тренера. Турнир для детей и наказывать ребенка красной карточкой, наверное, неправильно. Так что тут был не прав я. По игре – ребята выглядят уставшими. Вчера мы отыграли матч, позавчера тоже. Еще и тренировки проводим. Понедельник, среда, пятница – тренировки; вторник, четверг, суббота, воскресенья – игры. По-моему, мы их загоняли. Они еле ноги носят. В первом тайме все должны были решать. Один только Штых Демьян должен был решить игру в первом тайме, а во втором – выходить на поле просто «играться». Но это снова молодость. Демьян 2008 года [народження], вратарь – тоже. Ну и нехватка основных игроков команды: Добрели, Лазарева, других ребят. То есть первой четверки у нас практически нет: они все у нас в разъездах и болезнях»
ЧВЕРТЬФНАЛИ
Дивнуватий «Сокіл» розгублено, але з великим рахунком перемагає міцний Богодухів.
От здавалось би – у заголовку самий набір слів, що важко пов’язуються між собою та навіть, десь, виключають одне одного. Але хто бачив гру «Соколу» проти Богодухова з цим заголовком погодяться. Саме що дивним був «Сокіл» в цій грі. Чесно кажучи, якщо подивитися на рахунок (5:0), комусь може здатися, що команда Костянтина Лисконога виграла чвертьфінал в одні ворота. А це було зовсім не так…
«Соколята» в першому таймі мали якийсь розгублено-зморений вигляд. До такого «Соколу», відверто, ми не звикли. Можливо на хлопців вплинило непорозуміння, що виникло на початку матчу. Рефері заборонили брати участь в грі Максиму Ерматову через те, що він вийшов на матч в бутсах. Правилами турніру це заборонено, адже команди грають на штучному газоні, та й травму шипами нанести дуже просто. Власне, до організаторів та рефері ніяких претензій бути не може. Проте, якась така неприємна атмосфера і напруга через цей епізод під час матчу виникла. Трохи забігаючи наперед, зазначимо – Ерматову вдалося знайти для себе «копачки» і один з п’яти м’ячів своєї команди забив саме він.
А ось Богодухів, попри програш, знову сподобався. Завзяття, різноманітність в атаках, швидкість. Все було у хлопців Андрія Луценка в цьому матчі. Все, окрім голів! Команда з Богодухова створила безліч небезпечних моментів, повністю перегравши «Сокіл» за статистичними показниками. Але кураж в цій грі спіймав голкіпер червоно-чорних Артем Рибін. Загалом, цього ігрового дня воротарі демонстрували дива майстерності, (черговий тонкий натяк на те, що Харків благодатна земля для великих голкіперів). Але Рибін у грі проти ДЮСШ Богодухів просто зачаклував свої ворота, між іншим, ще й парирувавши десятиметровий. Ох, здається мені ще довго він буде снитися футболістам і вболівальникам з Богодухова. 18 ударів в створ воріт нанесли богодухівці і жодного голу. От як таке можливо?!
А «Сокіл» своє реалізував. Коли гра не йде, як вона не йшла у вихованців Костянтина Лисконога, особливо у першому таймі, мають проявляти себе лідери команди. Так сталося і тут. Ще до перерви Кирило Бех сам створив собі момент і сам його реалізував. Загалом Кирило Бех зробив в цьому важкому для своєї команди матчі хет-трик – це і називається лідер взяв гру в свої руки (або ноги). Особливо красивим вдався Кирилу другий гол. Справжня футбольна краса, передивіться не пошкодуєте. Власне, перегляньте і четвертий гол «Соколу» у виконанні Артема Васютіна. От, власне, ще один парадокс – при невиразній грі «Соколу» вдавалося забивати красиві голи в цьому матчі. Ще одне підтвердження – красивий «гол-справедливості» Максима Ерматова, що знайшов собі «копачки», зміг взяти участь у грі та забив. Загалом Ерматов – нове обличчя на Кубку Ланевського, проте, можна сміливо казати – він чи не головний претендент на умовний титул «Відкриття турніру».
Андрій Луценко, тренер команди ДЮСШ Богодухів: «Вторая игра, вторая на ноль. Не можем забить. Может быть, тут где-то мои недоработки. Может быть, ребята меня где-то не услышали. В принципе, по самоотдаче, по созданию моментов претензий к ребятам нет. Хотелось бы все-таки сказать о судействе. Все-таки, так нельзя, судьи не обращают внимание, казалось бы, на мелочи, но эти мелочи очень важны. Все-таки это дети, и хотелось бы, чтобы судьи относились к своей работе чуть-чуть ответственнее».
Костянтин Лисконог: «Что ребята выглядят уставшими – это правильное впечатление. Мы особо не подводим их к играм. У нас идет тренировочный процесс, независимо от игр. Они на песке сейчас неделю работают. После песочка на искусственное покрытие любому человеку тяжело выходить играть. Поэтому первый тайм скомканный бул. Во втором чуть-чуть подсобрались».
Впевнена перемога «Фенікса» над «супергероями» з П’ятихаток
Якщо минулого ігрового дня «крилаті» здобули свою першу перемогу на турнірі пам’яті Ланевсього, то ближньої минулої суботи підопічні Сергія Гриценка свій чвертьфінал нарешті виграли впевнено. Чому пишемо «нарешті»? Та просто все ще переварюємо перші дві нічиї «Фенікса» на турнірі, бо «магічного птаха» якось автоматично було записано до фаворитів цьогорічного розіграшу Кубка Ланевського, тож старт «крилатих» виявився несподіваним.
Втім, чвертьфінал вихованці Сергія Гриценка провели впевнено, забивши суперникам 6 м’ячів та зберігши свої ворота «сухими» (знову говоримо про якісну гру голкіперів цього ігрового дня). Сам тренер каже, що команду ХФТІ уважно вивчали, тому успіх є наслідком гарної підготовки. Звісно огріхи та недоліки є в кожної команди та в кожній грі, проте за цікаву і усвідомлену комбінаційну гру в атаці «Фенікс» може приймати заслужені комплементи.
ДЮСШ ХФТІ пише на футболках своїх гравців замість прізвищ імена відомих супергероїв з кіновсесвітів Marvel та DC. Але на жаль, підопічні Василя Сухомлінова не проявили супергеройських здібностей в цьому матчі та не змогли представити аргументів на свою користь. Таких аргументів, що могли б спантеличити суперників з «Фенікса». Не було швидкості Флеша чи сили Халка, не було магії Доктора Стренджа чи «зубастості» Венома. Невиразно зіграли в звітній грі лідери команди Артем Гугля та Данило Кузьменко. Не сказати, що «фізики» зіграли геть погано, просто «Фенікс» знав, що з ними треба робити. Знав за рахунок чого можна їх перемогти, читав гру, і щоразу ставив футболістів команди ХФТІ в глухий кут мереживом власних атак.
В результаті заслужена перемога «Фенікса», що продовжить боротьбу за трофей вже в півфіналі з ДЮСШ-7, а «супергерої» мають віднайти свої здібності вже в боротьбі за Золоту середину, де в півфіналі зустрінуться з ДЮСШ-13.
Сергій Гриценко, тренер команди «Фенікс»: «Скажу честно, мы вчера готовились к сегодняшней игре. Была предигровая тренировка. Все, что мы задумали вчера, все сегодня получилось. В атаке понравились сегодня ребята. В обороне еще много работы, делают недопустимые ошибки. В обороне, хоть и сыграли на ноль, не очень хорошо отработали. В том, что сыграли на ноль, большая заслуга нашего вратаря. Эльдар сегодня помог команде, выручал. Но над игрой в обороне нам еще работать и работать».
Василь Сухомлінов, тренер команди ДЮСШ ХФТІ: «Благодарю команду соперников, желаю им дальнейших успехов. Очень достойно сыграли и счет отображает, наверное, то, что команда «Феникс» заслужила эту победу. Нам же не хватило того, над чем мы и работали – позиционной защиты в обороне. Устойчивости, правильности, концентрированности. На тренировках 2008 год успевал отрабатывать, а в игре этого уже не получилось. «Феникс» сегодня выиграл во всех компонентах. Нам нужно очень много работать над реализацией моментов».
Не Коверею єдиним…
Валки обіграли другу команду «Фенікса» з рахунком 3:0, і жодного м’яча (!) не забив Роман Коверя. От так новина. Ну, серйозно. Ми так часто говоримо – гра ДЮСШ Валки будується через Романа Коверю, а от в грі з «Феніксом» забивали зовсім інші виконавці. То що, не Коверею єдиним?
Виходить, що так. Направду, Роман виконав в звітній грі великий обсяг роботи, був дуже корисним, як і завжди, для своїх партнерів. Просто на вістрі атаки опинялися інші виконавці. Валки зовсім не феєрили на полі. Усі три м’ячи – «трудові». Власне кажучи, це такий своєрідний почерк цієї команди: «трудові» голи, витривалість, солідність, спокій гравців на полі (який, звісно, контрастує з емоційною поведінкою Віктора Детюка біля бровки). Валки грали у свою фірмову гру на контр-атаках, ця тактика раз-по-раз приносить результат команді. Ну і знову, вчергове відмітимо суперову гру голкіпера ДЮСШ Валки Анатолія Наку (ми ж бо попереджали вас, що тур вийшов в багато чому воротарським).
«Фенікс-2» хотів перемогти. Це бажання відчувалося на кожному клаптику футбольного майданчику. 22 удари, з яких 14 в створ. Ці показники приблизно вдвічі перевищують статистику команди Віктора Детюка. Але все ці атакувальні потуги розбивалися об скелю, ім’я якій – Анатолій Наку. При цьому «Фенікс» мав кілька помилок в обороні – і от, будь ласка, потрібно виймати три м’ячі.
Втім, вболівальники «дублерів» «Фенікса» не мають засмучуватися. Чи ви взагалі розраховували на подібний результат від цієї команди, в якій велика кількість гравців загалом вперше беруть участь на турнірах подібного рівня? Чи очікували, що вихованці Юрія Ващенко продемонструють таку яскраву гру? Гру, яка запам’ятовується, незалежно від результату. Відповіді очевидні. Тому вітаємо команду Валок з виходом до півфіналу Кубка Ланевського, а «Фенікс-2» хай продовжує дарувати безцінні емоції своїм вболівальникам в боротьбі турніру Золотої середини.
Юрій Ващенко, тренер команди «Фенікс-2»: «В первую очередь хочу поздравить команду ДЮСШ Валки с победой. Но и своих ребят тоже хочу поздравить. Молодцы. Боролись. Не хватает опыта. Не хватает сил. На кого надеялись – им немного не хватило силенок. А так: борьба была, желание было у ребят. Бились, где-то, что-то не получилось. Я считаю, что тактика на игру сработала, но чуть-чуть не повезло, скажем так. В целом, я доволен командой. Честно говоря, мы думали, что будем бороться за Кубок Надежды, но попали в четвертьфинал. Сейчас будем играть в Золотой середине. Будем бороться, доказывать».
Віктор Детюк, тренер команди ДЮСШ Валки: «По такій погоді, звісно, важко було грати. Перший тайм було тяжко. Майже не били по воротам, хоча пару моментів у нас було. А в другому таймі трошки нам поталанило, забили перший м’яч і стало нам трошки легше грати. Намагалися сьогодні робити більше замін, аби за такої погоди було більше руху. Бо у нас ще зараз буде гра в парку Горького. Рома Коверя спеку не дуже полюбляє, тому десь зіграв нижче своїх можливостей. Хоча моменти були і в нього. Ми зараз граємо так трохи на емоційному підйомі. В четвер у нас була гра на чемпіонаті області обіграли Мрію з Куп’янська на великому полі, і у фіналі Лозову, посіли перше місце. Тому вони грають зараз на емоційному піднесенні».
ДЮСШ-7 виходить до півфіналу після серії пенальті в матчі з ДЮСШ-13.
Це був найнапруженіший матч ігрового дня. Поєдинок завершував ігрову програму суботи і ми, ніби медіуми, передчули чи перебачили, що гра буде нічийною а все вирішиться у серії післяматчевих пенальті. Не вірите?, – тоді послухайте наш коментар в репортажі з матчу на каналі в YouTube.
Класна драматургія гри свідчить про приблизну рівність команд. Відкрив рахунок Влад Іванко (ДЮСШ-7), лідер команди ДЮСШ-13 Микита Дементьєв за три хвилини поновлює рівновагу. Далі – автогол ДанилаШинкарьова – вперед виходить «тринадцята». На початку другого тайму Дементьєв зміцнює перевагу команди Сергія Головка, втім, Володимир Лазарєв (ДЮСШ-7) буквально за хвилину скорочує відставання до одного голу. В ендшпілі гри Шинкарьов реабілітується перед своїми партнерами і встановлює остаточний рахунок гри – 3:3. Далі пенальті.
Насправді дві команди добре грали. «Сімка» крутила свої фірмові комбінації. У тринадцятої ДЮСШ небезпечними були кожен стандарт, навіть аути, коли йшли фактично прямі удари по воротах, де в карному майданчику на шкіряну кулю полював Дементьєв. Власне і автогол Шинкарьова став наслідком неабиякого тиску на ворота ДЮСШ-7. Втім – нічия і «лотерея».
Цікавий хід зробив тренер ДЮСШ-7 Віктор Глєбов, замінивши на серію пенальті у воротах Микиту Вінникова на Володимира Лазарєва, який весь матч провів в якості польового гравця. Власне, Володимир і відбив три пенальті та вивив своїх до півфіналу. Таки День Голкіпера у нас був в суботу, не лишень День захисту дітей. Останнім у ДЮСШ-13 мав пробивати пенальті Микита Дементьєв, проте до нього справа не дійшла. І тут були знов сльози (а ми з вами домовилися, що у футболі сльози – це не соромно, і не слабкість). Сльози прикрості, що ніби все зробив для своєї команди, але навіть не зміг нанести вирішального (як очевидно собі думав) удару.
Що ж цікаво буде подивитися на протистояння ДЮСШ-13 і ДЮСШ ХФТІ у Кубку Золотої середини. Тим часом ДЮСШ-7 гратиме в півфіналі турніру з «Феніксом».
Сергій Головко, тренер команди ДЮСШ-13: «Сегодня была борьба. В борьбе мы не уступили. А вот в мысли… Я надеялся, что мы будем мыслить на поле, что будет комбинационная игра, но, видимо, на нас давила ответственность и комбинационной игры, на которую я рассчитывал, не было. Была только борьба. Больше мне нечего сказать».
Віктор Глєбов, тренер команди ДЮСШ-7: «Была равная игра, боевая, достойных соперников. А в конце «лотерея» – кто вытянул счастливый билет, тот и поехал дальше. Я специально поставил на послематчевые пенальти Володю Лазарева, зная, что его уверенность и опыт нам помогут».
«Статистика – найголовніша з неточних наук» ©
У матчах чвертьфіналів, звісно вже не такі великі статистичні показники, ясна річ, бо відповідальність за результат все вагоміше дається взнаки. Зокрема, команди на всіх забили лише 20 голів. У нас в четвертий ігровий день відбулася перша серія післяматчевих пенальті, яку виграли, багато в чому завдяки відмінній грі Володимира Лазарєва, футболісти ДЮСШ-7. Окрім того, був і один нереалізований 10-метровий (Артем Рибін врятував «Сокіл» в матчі з ДЮСШ Богодухів).
Команда чвертьфіналів: «Фенікс»
Матч ігрового дня: ДЮСШ-13 – ДЮСШ-7
Голеадори ігрового дня: Кирило Бех («Сокіл», 3); Максим Мерлай («Колос» Сніжків, 3).
Воротарський мінімум: Артем Рибін («Сокіл», 0), Ельдар Братчук («Фенікс», 0), Анатолій Наку (ДЮСШ Валки, 0)
Символічна збірна чвертьфіналів:
День направду був воротарським, тому до збірної берем тільки голкіперів.
Артем Рибін (Сокіл), Кирило Бех (Сокіл), Данило Дудін (Фенікс), Володимир Лазарєв (ДЮСШ-7), Влад Іванко (ДЮСШ-7)
Субота півфіналів.
За тиждень відбудуться півфінали основної боротьбі за Кубок Ланевського:
«Сокол» зіграє з ДЮСШ Валки,
«Фенікс» виступить проти ДЮСШ-7.
Також свої матчі зіграють виборювачі Кубка Золотої середини:
ДЮСШ-13 – ДЮСШ ХФТІ,
ДЮСШ Богодухів - Фенікс-2.
На розігрів матч другого туру Кубка Надії:
ДЮСШ-7-2 – «Колос» Сніжків.
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.