Гольова феєрія "соколят" та міцний дебютант з Богодухова

Огляд матчів 1-го туру від Кирила Лукаша

Бойова нічия в матчі-відкритті

Напруженим і цікавим видався стартовий матч між командами «Фенікс» і ДЮСШ Богодухів. Якщо команду «Фенікс» ми знаємо добре, то з представниками Харківської області довелося знайомитися– команда з Богодухова вперше бере участь у турнірі. Потрібно зазначити, нам це знайомство сподобалося. Хорошу, міцну команду привіз із Богодухова тренер Андрій Луценко. Й зовсім не дивно, що вони дали бій одному з фаворитів цьогорічного розіграшу Кубка Ланевського.

Ба більше, кілька разів у цьому матчі саме «Феніксу» потрібно було відігравати пропущені м’ячі, відроджуючись, суголосно власній назві, як феніксам із попелу. Загалом у цьому матчі була класна драматургія. Судіть самі: після кількох небезпечних моментів з обох боків першим забиває Богодухів – Данило Береза, 17’ (до слова, фіксуємо – саме гол Данила став першим на турнірі); за п’ять хвилин потому «Фенікс» відновлює паритет завдяки голу Івана Конькова; далі на 24 хвилині Михайло Солдатенко виводить «Фенікс» вперед; протягом двох хвилин (27’28’), завдяки голам Євгена Остахова та Данила Коваля, Богодухів зрівнює рахунок і виходить вперед; після цього той самий «фінт» робить «Фенікс» – забивають Нікіта Боднар (36’) і Максим Долгуля (38’); однак останнє слово було за ДЮСШ з Богодухова – на 46 хвилині остаточний рахунок матчу 4:4 встановлює Сергій Карташов.

Власне кажучи, матч задав гарний тон,сподіваємося,усьому турніру. Багато небезпечних моментів, несподівані та оригінальні рішення гравців, напруга і пристрасть на полі та поза його межами, красиві голи і справедливий результат – чи не за це все любимо ми футбол.

Сергій Гриценко (тренер «Фенікса»): «Все по делу. Ничья в сегодняшней игре – закономерный результат. Конечно, мы создали больше моментов, много не забили. Почему не забили? Потому что ребята что-то поймали в этом матче, начали не отдавать нужные передачи, слишком многое начали брать на себя – вот из-за этого и получилась так, что сыграли в ничью. Проблемы с реализацией – реализовали 30% из 100. Были сегодня какими-то вялыми, Богодухов выглядел сегодня посвежее. Что касается соперника, то Богодухов хорошая, бойцовская команда. Мне кажется, она не потеряется на турнире».

Андрій Луценко (тренер ДЮСШ Богодухів): «В последнее время в Богодухове произошли позитивные изменения, в том числе стали поступать финансовые вложения в детский спорт. У нас подросло поколение 2006/2007 года, и мы впервые приехали на этот турнир. Когда-то в первой встрече с «Фениксом» мы проиграли 10:0. Однако, мы имеем возможность смотреть практически все игры этой команды. Мы просмотрели много игр, знали их слабые стороны, попытались использовать эти знания в сегодняшней игре. Что-то получилось, что-то нет. От результата сегодняшней игры больше пользы нам, чем «Фениксу». Мы довольны результатом, хотя аппетит приходит во время еды, и где-то во время игры нам победы хотелось, тем более, что наша команда имела моменты для взятия ворот соперника».

Нахабний дебютант

Для багатьох гравців нового складу другої команди «Фенікса» поточний турнір пам’яті Бориса Ланевського є першим в їх історії. Натомість «ЦПТО-3» тріумфував на минулорічному розіграші. Здавалося, для «Фенікса-2» легкої прогулянки не буде. Проте не сталося, як гадалося…

Минулорічний чемпіон заявив на турнір зовсім нову команду. Цікаво, що один з тріумфаторів минулорічного турніру Демид Євсюков за цей рік перейшов з команди ЦПТО-3 як раз до «Фенікса» і зіграв у цьому матчі проти своєї колишньої команди. Окрім того, у складі ЦПТО-3 найстарший гравець – 2007 року народження, а більшість ще молодші. Очевидно, що грати проти більш старших суперників новому складу чинних володарів Кубка Бориса Ланевського було дуже складно.

Проте, це зовсім не зменшує цінність дебютної перемоги команди «Фенікс-2». Пристрасть і завзятість з якою грали «честолюбивые дублеры» підкупає. Потрібно зазначити, що «другі» грали свій матч одразу після стартової гри турніру, у якій більш досвідчений основний склад «Фенікса» зіграв непростий і нічийний матч проти ДЮСШ-Богодухів (4:4). Думається, що хлопці дуже хотіли здобути перемогу та продемонструвати усім, що «хлопчиками для биття» вони на цьому турнірі не будуть.

До слова, забивали в цьому матчі виключно підопічні Юрія Ващенка. Єдиний м’яч, що залетів у ворота «Фенікса-2» – це автогол Данила Ходацького (33’). Буває, що від завзяття трапляються такі казуси, проте за свою необережність Данило «вибачився» менше ніж за 5 хвилин, забивши у ворота суперника красивий гол на 35 хвилині. Натомість саме бажання грати і вигравати, фактично, продиктувало результат матчу. І цей диктант вдало склали саме гравці другої команди «Фенікса». Відмітимо у цьому матчі дублі Максима Тимченка (18’,33’) та Дениса Міхна (20’,35’). Останній був своєрідним підсиленням команди з першої команди «Фенікс», і якщо в грі проти Богодухова в Дениса мало що виходило, то в звітній грі він природно був одним з лідерів своєї команди.

Микола Кравченко (тренер «ЦПТО-3»): «У нас новая команда – самый старший игрок 2007 года рождения. Мы не ставим цели выиграть, мы ставим цель – научиться. С прошлогоднего состава у нас осталось всего три человека. Плюс сегодня не смог сыграть наш лидер Даня Добреля, который многое может решить на поле. В общем, мы не ставим задачи победить на турнире. Наша задача – побороться за Кубок Надежды. Наша задача – научиться. Помните, когда мы первый раз участвовали в турнире Ланевского, то мы и по 10:0 проигрывали, а через два года стали чемпионами». 

Юрій Ващенко (тренер «Фенікса-2»): «Конечно такой крупной победы мы не ожидали, однако хочу поздравить ребят. Больше половины игроков сегодня играли впервые на соревнованиях такого уровня. Если сравнивать игры первой команды «Феникса» и второй, то считаю, что у нас был разный уровень соперников. На данный момент ЦПТО слабее Богодухова – это очевидно».

 

Попри статистику

Так буває в грі мільйонів, що результат гри протирічить статистичним даним. Так сталося у третій грі першого ігрового дня турніру Бориса Ланевського. Фактично, якщо дивитися на статистику поєдинку між Валками та другою командою ДЮСШ-7, то перевага є як раз на боці останніх. 14–16 за ударами, 10 ударів у ствір нанесли гравці з Харківської області, а гравці «сьомої» влучили в ствір на один удар більше, двічі рятував валківчан каркас воріт. Проте, у найголовнішому, а саме в голах перевага на боці ДЮСШ Валки.

Вочевидь треба сказати, що при вищезгаданій статистиці, клас команди з Валок, яка добре нам знайома з попередніх турнірів, все ж таки трохи вище, ніж у другого складу ДЮСШ-7, підсиленого кількома гравцями основи. Якісь більш усвідомлені, більш акцентовані атаки проводили підопічні Віктора Детюка. Окрім того, валківчани були більш різноплановими, зокрема, активно грали через фланги. Власне кажучи, голи гравці ДЮСШ Валки забивали в основному пробиваючи по воротах після флангових прострілів чи передач.

Натомість, скільки не підказували тренери ДЮСШ-7 своїм футболістам грати ширше, це в них ні як не виходило. Однотипні спроби пройти центром частіше не приносили користі і до реальної загрози воротам представників Харківської області не доходило. Інтрига матча ніби поновилася, коли за рахунку 4:0 на користь Валок Максим Лисенко відквітав один м’яч за десть хвилин до завершення гри. Однак, врятувати цю гру підопічним Віктора Глєбова та Миколи Іванка не вдалося.

Віктор Детюк (тренер ДЮСШ Валки): «Я знаю, як хлопці вміють грати, але останнім часом, на останніх турнірах у нас щось не складається із грою. Хлопці дорослішають, починають відчувати себе «зірками». Багато беруть на себе, відповідно мало командної гри. Десь через те, що ми граємо зараз багато у великий футбол, де велику роль грають фланги, сьогодні краще виходили атаки через фланги. Проте лідери не грають на своєму рівні. У нас важка група з «Феніксом» і Богодуховом. Але треба грати, тому будемо боротися». 

Віктор Глєбов (тренер команди ДЮСШ-7-2): «Чуть-чуть не хватило нам опыта и удачи. Фортуна немного была в этой игре на стороне соперника. Также, чуть-чуть поймали мандраж. При этом игрой я доволен. Чего, конечно, нельзя сказать о результате. Где-то не хватило игры через фланг, но главное не хватило реализации. Моменты мы создавали, а вот забить не удалось. У соперников было не так много атак, однако они свои моменты реализовали. Отдельно отмечу Марину Птицыну, которая уверено себя чувствует в мужском коллективе. Она серьезно стала тренироваться, и хорошо добавляет сейчас в игре. Стремится попасть в женскую футбольную команду на высшем уровне, и мы все ей в этом желаем удачи».

Некрасивий рекорд

Навряд цю гру варто розбирати з точки зору спорту. Це було фактичне «вигублення немовлят». Так, футбол – це гра і виграє команда та, як краще підготовлена, більше вміє, має кращі фізичні та психологічні кондиції. Звісно, команда має прагнути до перемоги і грати чесно. Це був розгром, чесний розгром, але назвати його красивим язик не повертається.

Даруйте вже автору цих рядків, але знищувати команду зі звичайної, а не спортивної школи, команду у складі якій є три дівчинки, одна з яких 2008 року народження, і робити це лишень заради рекорду, що наврядчи має таку вже велику вагу, адже коли 36:0, хіба не зрозуміло усім, що суперник був суттєво нижче класом і цінність такого "досягнення" просто нівелюється…

Так що ж, треба було грати в піддавки? Ні, звичайно – ні! Просто усвідомлюючи, який суперник перед тобою, можна було поставити собі в завдання відпрацювання будь-якого з компонентів гри, а не прагнути «загнати слабкого», аби здобути рекорд. До слова, тренери ДЮСШ-7 намагалися докричатися до своїх підопічних, аби вони використали цю гру, як тренування з підвищеною відповідальністю, наприклад, відпрацювали своє вміння грати на швидкості в два паси.

Ми свідомо не розглядатимемо цю гру в якості рекордів, хет-триків, покерів і решти умовних досягнень. Так, офіційно ДЮСШ-7 все це має і найбільшу різницю м’ячів також. Просто зазначимо, що «кровожерливість» ніколи не входила до списку людяних і спортивних чеснот. До слова, три жовтих картки, що отримали в такому простому для себе матчі футболісти ДЮСШ-7, також говорять про те, що етики і вихованості бракувало команді в цьому матчі.

Що стосується Морозівки, то здається для всіх очевидним є той факт, що ця шкільна команда з Харківської області їде на турнір не заради перемоги, а задля участі, пам’ятуючи про один з головних олімпійських принципів. І якщо б, на турнірі пам’яті Ланевського був би «приз глядацьких симпатій» впевнений, що одним з головних претендентів на нього була б саме команда з Морозівки.

Віктор Глєбов (тренер ДЮСШ-7): «Буде розмова в роздягальні. Ми пытались донести ребятам, чтобы они во втором тайме играли в два касания, отрабатывая свое мастерство. Но часть ребят выполняли требования тренеров, а часть не выполняли. Часть команды старалась играть, а часть просто гуляла по полю. На следующей игре такой прогулки не будет. Что касается желтых карточек – это недисциплинированность, будем говорить по этому поводу в раздевалке»

Ельвіра Шевченко (тренер команди Морозівка): «Ми дякуємо, що ми вже другий раз можемо грати на цьому турнірі. Ми взяли з собою трьох дівчат цього разу. Сподіваємося вони заб’ють свій перший гол на цьому турнірі. Перший млинець гливкий, як то кажуть, але ми ще заб’єм на цьому турнірі»

В англійському стилі

В п’ятому матчі першого туру розіграшу Кубку Ланевського зійшлися команди ДЮСШ-13 та ДЮСШ ХФТІ. Це був поєдинок рівних за класом та вмінням команд. Таке собі запекле протистояння. Примітно, що забивали в цьому матчі виключно Микити: два голи поклав у ворота суперників один з лідерів команди ДЮСШ-13 Микита Дементьєв, а за ХФТІ забив Микита Василенко.

Напевно по рівню майстерності та, так би мовити, «дорослості» – це була одна з кращих ігор першого дня. Звісно цьому також сприяло те, що команди десь приблизно рівні за класом. Цікаво, що два голи в цьому матчі були забиті головою, що більше притаманно великому футболу. Менше з тим, Микита Дементь’єв на початку другого тайму головою переправив шкіряну кулю до воріт ДЮСШ ХФТІ після виконання навісу з ауту. За три хвилини потому Дементьєв оформив дубль, здійснивши невеликий прохід по центру, перегравши голкіпера та несильно, але філігранно пробивши лівий кут від воротаря.

А другий гол головою, що дає нам право визначити стиль цієї гри англійським, забив Микита Василенко, красиво перекинувши воротаря ДЮСШ-13, перебуваючи спиною до воріт суперника. З рештою ми вже бачили подібні голи у виконанні цього гравця. На жаль для вболівальників команди з П’ятихаток це був єдиний гол, який вдалося забити їхнім улюбленцям в звітній грі.

Сергій Головко (тренер ДЮСШ-13): «Мы уже «сто лет» не играли в мини-футбол, больше сейчас занимаемся большим футбол. Вот и сегодня нужно было переключится на мини-футбол после игры на большом поле. Честно говоря, я ожидал, что будет хуже, но местами игра мне очень понравилась. Было несколько «многоходовок», чего мы требуем от ребят. Но вот завершающая стадия была не на должном уровне. У нас шесть новых человек в команде. Их адаптация проходит нормально. Я в них верю». 

Василь Сухомлінов (тренер ДЮСШ ХФТІ ): «Играли достаточно неплохо. За первый тайм можно поставить высокую оценку – создавали много моментов, но, к сожалению, в некотрых случаях надежно сыграл вратарь ДЮСШ-13, а где-то нас подвела реализация. Больше удался первый тайм, где мы доминировали на поле. Будем настраивать наших ребят на дальнейшую борьбу. Прежде всего важно трудолюбие. Чтобы ребята, приходя на тренировки, не думали, что они уже чего-то достигли. У нас с ними, скажем так, «борьба» проходит больше в психологии».

«Академіки» виграють на класі

Під час гри багато хто звернув увагу на те, як в одному з епізодів уся лава запасних червоно-чорних (Сокіл) уважно вивчала буклети турніру Кубка Ланевскього. «Академіки», – проронив хтось. А й правда, своєю впевненістю і вмінням команда Костянтина Лисконога нагадує людей з науковими званнями. Відчувається від цих хлопців на чолі з тренером якийсь спокій та впевненість у власній силі.

На полі вони також демонстрували своє вміння і в першій же своїй грі позначили свої претензії на трофей. Ну так, принаймні здалося нам. Розумна гра Кирила Беха, який баченням поля та тонкими пасами нагадав «гения касаний» Олександра Рикуна (до слова, Кирило відзначився в цій грі дублем), дріблінг й технічність Фесенка та Ерматова (останній також записав у свій актив дубль), акуратність гри в пас, коли кожним м’ячем футболісти Сокола дорожили, а майже кожна атака завершувалася ударом по воротах суперника. Все це притаманно манері гри команди «Сокіл» та стало запорукою успіху в цій грі.

Команда зі Сніжкова намагалися протистояти Соколу, однак у ще одних представників обласного футболу це не дуже виходило. Проте без голів гравці Колосу з поля не пішли. Відзначилися Мілан Олейніков та Олександр Несен. Перший м’яч було забито після «триходівки», а другий – після довгої позиційної атаки та більярдного удару Несена м’яч від стійки залетів у ворота Соколу.

Зрештою, очевидно, що боротьба за перше місце в цій групі розвернеться між Соколом та ДЮСШ-7. Вони ж очевидно і вийдуть до чвертьфіналу турніру. Натомість сюрпризу можуть статися навіть там де їх не очікуєш.

Костянтин Лисконог (Тренер «Сокола»): «Ребята играли в удовольствие. Наверное, у нас сегодня все получилось. Все игры – это тренировки с повышенной ответственностью. Я по-другому к ним не отношусь». 

Сергій Точка (тренер «Колоса» Сніжків): «Что удалось? Не удалось выиграть, удалось проиграть… У нас на самом деле некем усиливать состав, поэтом будем играть теми, кто есть сейчас. Это хороший состав. Мы играем и в других турнирах, пока что там тоже в основном проигрываем, но уже были и ничьи и победы. У нас небольшая школа, 147 учеников. Так что с выбором тяжело. Но детки есть, а значит будем заниматься».